Розділ «ІІ. Пірр»

— Скоріше б, — голосом Нкси зітхнула темрява за сплющеними повіками. — Бо я вже й не витримаю. Не враховують грдяни, що я ще й не достиг повністю. Сил замало в мене. А до Басейну ж дотриматись треба. До Басейну, кажуть, живим занурятись маєш.

— До якого такого басейну?

— Ну, як же? — в голосі невидимого Нкси забриніло здивування. — До Басейну Очищення. В якому чисту воду роблять.

— З чого роблять?

— З рег… з рега… З реагентів. От!

— Дитино, — зітхнув собі й Богдан, — ти хоч знаєш, що то воно таке? Навіть я, дорослий, неясно це уявляю.

— А що тут уявляти? Ми і є реагентами. Щоправда, за тхнарів я не знаю, а ось крчовники…

Богдан миттєво розплющив очі і рвучко сів на земляній долівці. В дальньому кутку печери люмінесцентним світлом, відображеним від його скафандру, липко зблискувало довге павутиння.

— Крчовники? — спитав. — А ну, ну, з цього місця давай детальніше.

— А чого — детальніше? — зовсім вже кволим голосом відповів Нкса. — Чи ти сам не знаєш? Тхнарі, кажуть, теж пробували чисту воду отримувати. Але зовсім вже дикунськими методами. Електо… водне… Електроводневими, от! Пірр, кажуть, тоді дуже обурився.

— Я в неприступних хащах тхнарських тривалий час блукав, — нетерпляче засовався на долівці Кременчук. — Від життя відстав. А ну, давай, оповідай!

Копиця на корені ворухнулась. Наче плечима під смух-травою знизала копиця.

— Раз в сезон. Перед самим пробудженням Жви, — повільним, але дивним для нього, речитативом розпочав Нкса. — Коли сон її особливо глибокий. Грдяни привозять до селищ крчовників чисту воду з Фабрик. А навзамін їм влаштовуються Великі Перегони. І тоді найбільш достиглі — отже й найповільніші! — крчовники не встигають втекти від стрілялок. І їх увозять на Фабрики. Бо дуже чиста вода. Потребує. Дуже великої. Кількості. Генетично модифікованого. Хлорофілу.

До чого тут хлорофіл, та ще й якийсь модифікований, Кременчук не зрозумів, але протягнув:

— Та-а-ак… А в іншій час по Жві, що, плавати не можна? Чи пити?

— Пити можна потроху-потроху. Через землю пропущену. І лише тоді, коли Жва міцно спить. І плавати теж можна. Але тоді це небезпечніше, ніж наприкінці сезону. І якщо грдяни в міжсезоння до нас приїхали, то, значить, сильно ви їх дістали. Трубу, знову ж, кажуть, на Фабриці зруйнували. Та й взагалі давненько тхнарів в околицях наших не з‘являлося. А що з вогнем, то такого, мабуть, і Рс не пам‘ятає. А що літають!.. Не дивно, що Жва оповідати розпочала. А грдяни — вони сон її оберігають. Охоронці вони її.

— Хижаки вони. Вовки. Чи шакали. А чого ж ви не боронитесь?

— Боронитись?!? — в кволому голосі Нкси прозвучало щире здивування. — Для чого?! Ці ж правила не нами встановлені. Пірром. Чиста вода до того ж.

— За воду, до речі. Що, її просто зі Жви набрати таки не можна? Подумати. Очистити якось.

— Зі Жви?!? Та вона ж — Жва!!! Навіть коли спить, — Нкса, не дивлячись на всю свою кволість, вже й не стримував свого здивування.