Розділ без назви (65)

59.

Урочисте відкриття саміту ОГБ відбулося наступного дня. У величезному мармуровому залі засідань, де було встановлено чотирикутний стіл, яким можна було б огородити футбольне поле, розмістилися делегації сорока семи країн, глави держав і урядів, міністри закордонних справ і оборони, численні експерти і радники — військові, економічні, фінансові, представники розвідок і контррозвідок. Гайдука і Прядка на правах спостерігачів усадовили в дальньому куті, поряд з делегаціями Курдистану та Екваторіальної Африки.

Розміщення делегацій відбувалося у напівтемряві. Цим займалися дівчата з ліхтариками, сліпуче освітленим залишався лише простір посередині залу: на підлозі висвічувалася емблема ОГБ — синій квадрат з білими контурами земної кулі та чотирма біло-чорними азимутами.

Але коли всі делегації сіли на свої місця, емблема зникла й зазвучала могутня, тривожна музика Евангела Діонісоса — світової слави грецького композитора, автора балета-ораторії «Марафон». На подіумі з'явилася група дівчат у білих туніках, до яких приєдналися діти в яскравих вбраннях, щоб закружляти в щасливому колі. На чотирьох величезних екранах висвітився текст:

Липень 490 р. до Різдва Христова. Еретрія, на землі якої відбувається наш саміт. Ще щаслива, вільна земля.

Тривожна мелодія перетворилася на скреготливий, пронизливий сигнал війни. Учасники саміту самохіть пригнулися, коли низько над ними з шурхотом пропливли чорні зловісні постаті. Нападники впали на безтурботний хоровод згори, наче сучасні спецназівці, що стрибають з десантних «черепах» на землю. Зазвучав хор — і це були дисонасно-трагічні, дисгармонізовані зойки дітей і жінок, що просили допомоги. На екранах з'явився новий текст:

Сили вторгнення перського царя Дарія захопили і спалили Еретрію і висадили десант на узбережжі біля міста Марафон.

Грецькі юнаки у золотих шоломах і білих хітонах, з круглими червоними щитами і довгими списами шикувалися до бою, вояки імперії Дарія тирлувалися у чорну зграю. Дві музики звучали в залі палацу Глобальної Безпеки, майстерно скомпоновані Евангелом Діонісосом — прадавня грецька мелодія свободи, мелодія гір і моря, виконувана на солодкозвучних, схожих на мандоліну, бузуках, мелодія Сіртоса, древнього танцю, з якого починався цей народ, і зловісно-примітивна музика чорних загарбників, музика брязкоту мечів й кінського іржання, музика тупих ударів тимпану, що нагадували хльоскання батога.

Чорні підняли вгору луки і вистрілили в сонце, що сходило над залом засідань. Сріблястий сніп стріл полетів назустріч сонцю. Почалася битва.

12 вересня 492 р. до н.е. почалася битва під Марафоном, що стала однією з десяти найважливіших битв в історії людства, — світився текст на екрані. — Це було зіткнення двох цивілізацій, в якому вирішувалася доля Європи і демократії. Оскільки Спарта відмовилась допомогти Афінам, над грецьким військом нависла смертельна загроза. Найкращою тактикою, обраною греками, був превентивний удар по персах — швидкий рукопашний бій у центрі і флангові атаки.

На сцені закручувалася спіраль битви — білі хітони греків стали червоними, а чорні постаті персів набули кольору загуслої крові. Вир битви поступово уповільнювався, воїни падали на випалену землю. Нарешті загинули всі — тільки один грецький юнак піднісся над полем битви під скорботний спів жалобного хору. На поле крові ступили жінки у пурпурових, коричневих і сірих плащах, вони розшукували своїх братів і наречених. Поступово темрява впала на поле битви, і учасники саміту зосередили свою увагу на юнакові, який летів над залом, долаючи відстань між Марафоном і Афінами. Нарешті він спустився на землю і біг, задихаючись і падаючи від втоми; вийшовши на порожній простір посередині все ще затемненого залу, марафонець ледве здолав останні метри, прямуючи до центральної частини столу, де сиділи глави держав — фундаторів ОГБ: Конфедерації держав Північної Америки, Британської співдружності націй, Японії, Фортеці Берлін, ЕллаПолу, Індії, Скандинавського пакту, Аргентіни, Протестантських штатів Європи, Чорноморської християнської співдружності, Нової Зеландії і Австралії.

Тільки коли марафонець з останніх сил дістався головного столу, спалахнуло яскраве світло. Марафонець хрипко вимовив єдине слово, на яке чекали від нього:

VICTORY! ПЕРЕМОГА!

Пролунали урочисті акорди гімну ОГБ, музику і слова якого написав до саміту Евангел Діонісос, і всі підвелися. Там, де щойно вирувала битва цивілізацій, знову засвітилася емблема ОГБ.

Юнак-марафонець все ще стояв перед столом засідань, простягнувши руки до Президента Конфедерації Ширлі Ван Лі — наче перемогу присвятив особисто їй, принісши сюди дорогоцінний подарунок історії.

Гайдук не відводив погляду від Ширлі: вона була в жалобному чорному вбранні, бо похорон її чоловіка Ендрю Ван Лі відбувся два дні тому. Виразу її обличчя не можна було побачити: з маленького капелюшка звисала чорна вуаль, затіняючи обличчя Ширлі — навіть на величезних екранах воно губилося в сутінках.

Першим від імені господарів виступив президент Греції Ставрос Венізелос, який заявив, що уроки Марафону не повинні бути забуті, якщо древня європейська цивілізація не хоче бути знищеною безжальним ворогом.

Другою слово взяла Ширлі Ван Лі. Вона сказала:

— Мені важко говорити після тої трагедії, що пережила я особисто, і яка так глибоко вразила громадян Конфедерації і наших друзів. Але найвища відповідальність президента Конфедерації за глобальний мир і безпеку примушує мене забути особисте горе і звернутися до справ життя чи смерті нашого союзу демократичних країн. Так, я не помилилася: йдеться саме про нашу спільну долю, долю наших країн і наших цінностей, долю наших дітей.

Гайдукові ще раз стиснулося серце від цієї риторичної згадки про «наших дітей».