Розділ без назви (65)

Коли Гайдук з Дімою увійшли до кабіни, троє офіцерів у чорній військово-морській формі підвелися.

Старшим у цій делегації (на бейджі напис: Special guest) був контр-адмірал Феоктистов, з ним — капітан першого рангу Сєдов та капітан другого рангу Ювженко. Гості представились як члени СОР — Союзу офіцерів Росії. Контр-адмірал Феоктистов розповів, що командує з'єднанням трьох атомних підводних стратегічних ракетоносців Північного флоту, до складу якого входять флагман «Москва», човни «Сталінград» і «Арзамас», якими командують його колеги.

— И вот, господин генерал, — худий, жилавий, з коротким сивим волоссям йоржиком контр-адмірал дивився не на Гайдука, а чомусь на Діму Мочалкіна, — когда эти упыри, руководители России, предавали нашу родину, якшались с нехристями, продавали наши богатства черножопым, шли на самые подлые сделки и уступки, мы годами сидели под водой, зарабатывая лейкемию, и думая, что служим великой России, которой было насрать на нас... Но теперь мы прозрели и приняли решение. Мы просим передать правительству братской Украины, что готовы служить под ее знаменами во имя... во имя отомщения за поруганную родину, за униженную веру, за страдания русского народа. Мы готовы обрушить на Черную Орду ракетно-ядерный удар огромной мощности. К нам присоединяются экипажи еще двух подлодок из Тихого океана.

— Сколько вас всего? — спитав Гайдук, думаючи про відчайдушну рішучість цих людей, які втратили все — домівки, сім'ї, рідну землю. І готових на все заради помсти.

— Всего тысяча шестьсот офицеров и матросов, пять подводных лодок проекта 999 «Восьминог» плюс надводные суда — плавуче-ремонтная база и госпитальное судно. Всего на вооружении у нас тридцать семь оперативно-тактических крылатых ракет класса «гарпун» и двадцать шесть МБР класса СС-60 «M-Икс». Срок годности ракет исчерпан, но, думаю, они еще полетят.

На блідому зморшкуватому обличчі контр-адмірала проступили тверді жовна.

— Сейчас мы пребываем в надводном положении. У людей авитаминоз, с продуктами плохо. Наши координаты...

— Знаю, — сказав Гайдук. — Наши спутники отслеживают ваше местоположение.

— Господин генерал, — нарешті контр-адмірал глянув на Гайдука. Очі були холодно сірі, а погляд — змучений і зацькований. — Мы предложили свои услуги командованию ОГБ. Но нам не доверяют... они боятся нас... что мы перейдем на сторону Орды . А скорее всего — не знают, что с нами делать.

— Я тоже не знаю.

— Генерал, будем честны. Мы сознаем, что наше руководство вело себя по-свински по отношению к братскому украинскому народу. Последняя война между нашими странами полностью лежит на совести предателя Медунова и его окружения. Мы осуждаем эту политику и готовы от имени СОРа принять соответствующую политическую декларацию. В конце-концов, у нас общая мать — Киевская Русь. Нам надо быть вместе.

— Пане Гайдук, — раптом вступив у розмову капітан другого рангу Ювженко — дебелий чоловік, схожий на професійного борця. — Я українець, сам з Білої Церкви. Не вірте ви йому. Він українців інакше як хохлами, зрадниками і «бандєровцамі» не називає. Ніякої братської дружби вже не буде. Але пожалійте контр-адмірала — в нього третя стадія білокрів'я. Ми домовились залишити його в Афінах, у лікарні. Він мужній офіцер, непоганий командир. Його сім'я загинула в Москві рік тому під час кривавого Курбан-Байраму.

— Я дуже шкодую, — сказав Гайдук. — Примите мои соболезнования, контр-адмирал.

Контр-адмірал Феоктистов сидів мовчки, тільки по щоках його спливали сльози,*знаходячи глибокі зморшки, й збиралися біля підборіддя, краплі падали з підборіддя на стіл.

— У меня был сын, такой, как ваш капитан, — він показав на Діму Мочалкіна. — Он служил в охране Кремля. Погиб во время штурма... А потом жена и дочь...

— Если хотите, контр-адмирал, мы можем забрать вас в Киев. Положим в военный госпиталь. Зачем вам оставаться в Афинах? — запропонував Гайдук. —А что касается использования подводных лодок — это интересная идея. Я буду поддерживать ее и надеюсь, что гетман тоже поддержит. Политические условия одни: никаких старших и младших братьев.

Після зустрічі з росіянами Гайдук пішов на берег моря, сів коло товстезної, схожої на величезний ананас пальми і, ввімкнувши американський геджет, набрав Божену. У Києві було все добре, Божена скучила за ним, ходила в гості до Марії Юзефівни і навчилася варити польський борщ. Вона нічого не питала ні про саміт, ні про Марту Джеферсон, і здавалася безтурботною. Гайдукові відлягло від серця.