Розділ без назви (65)

— Маємо справу з найбільш серйозним викликом двадцять першого століття, — продовжувала Ширлі, й голос її не звучав так лунко, як завжди. її слуховий чіп монотонно диктував їй текст виступу, й вона так само одноманітно повторювала слова, написані Мартою Джеферсон.

— Сьогодні ця чудова вистава, за яку я щиро дякую президентові Греції, ще раз нагадала нам, якою важливою є єдність перед загрозою агресії. Спарта несвоєчасно прийшла на допомогу Афінам. Але сьогодні вільні нації повинні об'єднатися перед загрозою з боку чорної сили, що несе поневолення, руйнування і смерть. Ми повинні згадати уроки історії, коли вільні нації об'єдналися у боротьбі з нацизмом і комунізмом — і перемогли. Ми довго, надто довго робили поступки агресору. Ми намагалися знайти компроміси, йшли на мирне співіснування. Але койоти ніколи не стануть вегетаріанцями, а гієни не відмовляться від мертвизни. Чорна Орда зайшла надто далеко. Це її зусиллями була зруйнована Росія, наш стратегічний партнер в Євразії. Це Орда стоїть біля воріт України, щоб чорною повінню залити Європу і перетворити окремі острови мусульманства у Німеччині, Франції та Іспанії в єдиний архіпелаг фанатичного ісламу. Днями Чорна Орда зважилась на нечуваний крок: скориставшись вбивством президента Ван Лі й шоком, викликаним цим злодіянням, Орда уклала угоду з так званим революційним урядом Мексіки на чолі з наркобароном Хосе Сапатерро, почавши постачання зброї бунтівникам з метою знищення Конфедерації.

Але агресори прорахувалися. Бої Американського легіону з наркоповстанцями в штатах Техас, Нью-Мексіко, Арізона та Каліфорнія показали єдність американського народу, що стрімко зростає. Героїчні дії легіону, який вславився блискучими перемогами над злочинцями, викликали ентузіазм усього суспільства, зміцнили рішучість американського народу до глобальної боротьби з агресорами.

Інформую вас, що я, одностайно підтримана Конгресом Конфедерації, прийняла рішення про розміщення на геостаціонарній орбіті трьох бойових космічних станцій (Combating Space Station — CSS) — «Джордж Вашінгтон», «Гаррі Труман» та «Роналд Рейган», оснащених найновішими видами озброєнь і засобами захисту. Це космічні аналоги океанських авіаносних з'єднань, на яких грунтувалася непереможна міць Америки. Процес збирання CSS з існуючих в космосі елементів, доставлених на орбіту

Конфедерацією і рядом держав-членів ОГБ, уже почався. Залога станцій складатиметься не тільки з громадян Конфедерації, але й громадян держав наших союзників.

Також я віддала наказ провести до стану повної бойової готовності наші бойові бази на Місяці та Марсі.

Ми будемо в змозі у будь-який момент застосувати ракетно-ядерну, лазерну, гравітаційну, енергетичну, комп'ютерну та інші нові види зброї проти агресора.

Я закликаю всіх членів ОГБ виявити єдність у час смертельних змагань з ворогом. Я закликаю уряди тих країн, які ще не є членами ОГБ, але вже відчувають на собі дихання чорних хижаків, якнайскоріше приєднатися до нашої організації, взяти участь у спільній боротьбі.

Я закликаю уряд Піднебесної народно-демократичної імперії виявити мудрість, зберігати нейтралітет і не ставати на бік агресора.

Але нехай ні в наших ворогів, ні в тих, хто вагається, не буде ілюзій: якщо почнеться глобальна битва, ми переможемо. І про нашу перемогу сповістить світові не зранений, вмираючий самотній марафонець Фидипід, а два мільярди воїнів світла — безсмертних воїнів демократії, прогресу і миру.

Овація супроводжувала ці слова президента Ширлі Ван Лі, після чого було оголошено перерву для переговорів.

Гайдук і Прядко подалися до тієї зали, де стояли ряди кабінок, тут було призначено зустріч з польськими представниками. Рівно о 12.00 до кабінки зайшли Пшемислав Росяк, міністр національної оборони Польщі, та генерал армії Кшиштоф Самсонович, головнокомандуючий об'єднаними військами ЕллаПол. Росяк, молодий, елегантний син мера Чікаго, улюбленець жінок з манерами ведучого популярних телепрограм, обійнявся з Гайдуком, поплескавши його по спині ("Czesc stary, jak si$ masz?") — він підтримував тісні ділові стосунки з бюро Гайдука у Вашінгтоні. Генерал Самсонович з пишними вусами, як у маршала Пілсудського, тримався більш скуто: віддав українцям честь двома пальцями, схилив поголену голову і клацнув каблуками. Він не знав ні Прядка, ні Гайдука.

Поляки принесли Гайдуку і Прядку проект таємної угоди щодо військової співпраці Збройних сил України з об'єднаними силами ЕллаПолу, повідомивши при цьому, що до них приєднується норвезький арктичний корпус і шведська авіадесантна армія, готова до дії в полярних районах.

Росяк чесно визнав, що тривогу викликає південний, чорноморський фланг: ні Румунія, ні Болгарія не можуть нічого протиставити турецькому пануванню на морі, а Греція після втрати острова Хіос, захопленого турками, зосереджує свої зусилля виключно в Егейському морі. Генерал Самсонович переважно мовчав, погладжуючи вуса, не перебиваючи міністрів оборони. Прядко передав полякам список необхідних озброєнь і обладнання. Гайдук з симпатією приглядався до цього селянського сина, що виріс на Хмельниччині і став одним з найкращих штабістів України, на якого звернув увагу гетьман під час війни з ЕнРосом.

На питання Росяка щодо ставлення українських колег до пропозиції ОГБ — ввести польські війська до Західної України — Прядко відповів, що це — справа політичного керівництва держави. Гайдук сказав, що може виникнути певна аналогія з пропозицією Сталіна в 1939 році — ввести Червону Армію на територію Польщі з метою стримування Німеччини: реакція польського керівництва тоді була різко негативна. Тут втрутився генерал Самсонович, який сказав, що в даному випадку історичні аналогії є хибними — настільки відрізняються обставини та виклики. Міністр оборони Росяк зауважив, що ні в якому разі не йдеться про повторення трагічних помилок минулого. Він сказав, що його мрія — бачити об’єднану польсько-українсько-литовську державу: «тридцять мільйонів українців, п'ятдесят мільйонів поляків і п'ятнадцять мільйонів литовців, об'єднавши промислові потенціали і збройні сили, могли б стати дуже впливовою частиною Європи» — заявив Росяк. Гайдук до цього додав п’ятнадцять мільйонів білорусів, які намагаються побудувати демократичне суспільство.

Домовившись підтримувати постійний контакт, делегації розійшлися на ланч. Гайдук з Прядком прибилися до демократично-гамірливого залу, де були розташовані зони дешевих буфетів з національною кухнею країн-членів ОГБ, різностильні бари і паби, невеличкі ресторанчики і затишні кав'ярні, й після тривалих пошуків знайшли вільний столик на двох.

Навколо сміялися, кричали, розмовляли і мовчки споживали салати учасники саміту, на грудях яких красувалися бейджі третього рівня. Делегати першого і другого рівнів ланчували в окремих залах.

— Що ви про все це думаєте, Петре Івановичу? — спитав Гайдук.

Прядко задумливо пив морковний сік, витискаючи до стакану лимон. Лівою долонею прикривав стакан, щоб лимонні бризки не потрапили на стіл.

— Рекомендую вітамінну бомбу, — сказав він. — Можливо, це найкраща бомба на світі.