Розділ без назви (63)

Час смертохристів. Міражі 2077 року

57.

Саміт в Афінах відбувався за вісімдесят кілометрів від тісно забудованої, отруєної смогом грецької столиці, влада якої не могла гарантувати безпеку главам сорока семи держав і урядів, численним членам делегації, їхній охороні та журналістам — бо громадяни цього міста, розташованого попід горами, змучені спекою, нестачею води, пального й перманентними кризами, не бажали забезпечити спокій навіть керівництву своєї власної країни, влаштовуючи регулярні погроми і перевороти. Тому зустріч у верхах лідерів Організації Глобальної Безпеки — від Конфедерації Держав Північної Америки до Австралії — вирішили провести на острові Евіа, поблизу берегів Аттіки: він нагадував довгу рибу, що гріється в теплих водах біля знайомих скель.

Острів, міцно пришвартований до континенту мостами над протокою Енвіпос, вирішили поділити на дві частини: північну, якої не торкнулися зміни, і південну — від міста Халкіда й до затоки Колпос — яку віддали у повну владу ОГБ, перетворивши її на закриту зону. Цю частину острова, перебудовану для такої знаменної події (було прокладено мережу шосе, пробито тонелі, зведено палац Глобальної Безпеки, п'ятдесят окремих резиденцій, спеціальний аеропорт і п'ять морських терміналів), охороняли дванадцять тисяч вояків і поліцейських ОГБ.

Гайдук вилетів на острів Евіа у неділю, 4 липня, разом з Головним військовим отаманом, міністром оборони генерал-полковником Петром Івановичем Прядком, членами делегації, помічниками і експертами. Летіли гетьманським АН-270, в багажній частині якого, в контейнерах, обладнаних для перебування людей, переховувався підрозділ спецназу в складі п'ятнадцяти чоловік, призначений для участі в операції «Ахіллесова п'ята». Дві бойові «черепахи» вже перебували в районі селища Авлос, де була розташована резиденція української делегації. Туди ж доставили й контейнери («з їжею, водою і обладнанням для потреб делегації» — як твердила офіційна легенда).

Сухе божественне тепло Еллади дихнуло на Гайдука та його супутників, коли виходили з літака. Трави, що оточували летовище, наповнювали повітря ароматами. Висока скеляста гора, підмальована блакитними і рожевими мармуровими тонами, здіймалася неподалік аеропорту. Дихалось легко, незважаючи на 45°С. Отримавши перепустки, більша частина делегації поїхала до авлонської резиденції, а Гайдук з Григорієм Невінчаним, Дімою Мочалкіним та начальником охорони Тенгізом взяли на летовищі відкритий електроджип — голубий, з символами GSO, що нагадував «вілліс» часів Другої Світової війни, й подалися до селища Еретрія, біля якого на березі моря був споруджений палац Глобальної Безпеки. На головну — VІРівську — магістраль їх не пустили, тому добиралися бічними шляхами.

Гайдук звернув увагу на організацію охорони в цій частині острова: на узбіччі головного шосе, прокладеного понад морем, щодесять метрів стояли жандарми об'єднаного командування ОГБ — у білих шоломах з кевлару й темно-сірих кулезахисних жилетах, тримаючи в руках важкі автомати М-32 з лазерним наведенням; над шосе висіли гелікоптери, в яких снайпери, звісивши ноги за борт, чатували на терористів — тобто на тих, хто не мав при собі спеціальних бейджів — перепусток, які випромінювали сигнали розпізнання «свій-чужий». Кожні чотири години коди сигналів автоматично змінювалися.

Гайдук зазначив, що система охорони виглядає показушною, а кевларові каски, бронежилета й малоефективні автомати М-32 давно застаріли: спецгрупи ВІРУ були озброєні набагато краще. Разом з тим він з полегшенням подумав, що при такій показушній активності охорони на західному березі острова набагато легше буде проводити операцію «Ахіллесова п'ята» зі східного берега, де розташувалася українська делегація.

Через вісім кілометрів після Еретрії прибульці з Києва побачили на узгір'ї сліпучо-білий палац незвичайної архітектури: будівля нагадувала гігантську морську мушлю з білого і рожевого мармуру, оточену чотирма білосніжними вежами — наче фрагментами старовинних православних грецьких храмів з темно-синіми й багряно-червоними банями. Вежі — як чотири азимути на емблемі ОГБ.

У секретаріаті саміту панувала нервова атмосфера — метушилися молоді дипломати з кам'яними обличчями VBP (very busy persons), дівчата-секретарки бігали з одного кінця зали до іншого (вони були в грецьких хітонах і прикрашали середовище, сповнене похмурими панами у чорних сюртуках і генералами у синіх, чорних, зелених і жовтих мундирах) . Гайдук і його супутники озиралися на темноволосих дівчат, коли до них підійшов, дружньо посміхаючись, білявий американець і привітався. Це був помічник Марти Джеферсон, яку три дні тому президент Конфедерації Ширлі Ван Лі призначила радником з національної безпеки. Виконуючим обов'язки віце-президента став міністр оборони Олівер Браун.

— Ви мене не пам'ятаєте? — широко всміхався помічник Марти. — Це я супроводжував вас у лімузині... пам'ятаєте? Як ми їхали до Канади... Місіс Джеферсон чекає на вас. Прошу за мною.

Вони пройшли до сусідньої зали, поділеної на ряд кабінок, де відбувалися двосторонні зустрічі делегацій.

Залишивши Невінчаного і Мочалкіна в залі, Гайдук ступив до кабінки, схожої на пересувний трейлер для кіноакторів. Там його очікувала Марта Джеферсон — здавалось, що вона ще більш схудла і змарніла за той час, що не бачились, але чорні очі її — п'яні вишні — блищали так само молодо, як і у Вашінгтоні, смішних сивих кісок не було видно.

Коли Гайдук зачинив за собою двері, Марта підійшла до нього і двічі поцілувала, подивившись йому у вічі. Він знав, яким буде перше запитання, але мовчав. Вони сіли за стіл переговорів, Марта поклала руки на прохолодну алюмінієву поверхню столу. Руки були набагато старіші, ніж її очі.

— Де Божена? — спитала Марта.

— Вона не приїхала.

— Ви її залишили в резиденції? — не зрозуміла Марта.

— Ні. Вона залишилась у Києві.

— У Києві? — перепитала Марта, нервово ворушачи пальцями, наче піаніст, що розминається перед концертом. — Вона що — захворіла? Що сталося? Вона мені нічого не казала.

Гайдук мовчав.

— Тільки скажіть мені правду, — жалібно попросила Марта Джеферсон. — Адже ми домовилися, ви обіцяли...

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Час смертохристів. Міражі 2077 року » автора Щербак Ю.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ без назви (63)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ без назви (1)

  • Розділ без назви (2)

  • Розділ без назви (3)

  • Розділ без назви (4)

  • Частина перша

  • Розділ без назви (6)

  • Розділ без назви (7)

  • Розділ без назви (8)

  • Розділ без назви (9)

  • Розділ без назви (10)

  • Розділ без назви (11)

  • Розділ без назви (12)

  • Розділ без назви (13)

  • Розділ без назви (14)

  • Розділ без назви (15)

  • Розділ без назви (16)

  • Розділ без назви (17)

  • Розділ без назви (18)

  • Розділ без назви (19)

  • Розділ без назви (20)

  • Розділ без назви (21)

  • Розділ без назви (22)

  • Розділ без назви (23)

  • Розділ без назви (24)

  • Розділ без назви (25)

  • Розділ без назви (26)

  • Розділ без назви (27)

  • Розділ без назви (28)

  • Розділ без назви (29)

  • Розділ без назви (30)

  • Розділ без назви (31)

  • Розділ без назви (32)

  • Частина друга

  • Розділ без назви (34)

  • Розділ без назви (35)

  • Розділ без назви (36)

  • Розділ без назви (37)

  • Розділ без назви (38)

  • Розділ без назви (39)

  • Розділ без назви (40)

  • Розділ без назви (41)

  • Розділ без назви (42)

  • Розділ без назви (43)

  • Розділ без назви (44)

  • Розділ без назви (45)

  • Розділ без назви (46)

  • Розділ без назви (47)

  • Розділ без назви (48)

  • Частина третя

  • Розділ без назви (50)

  • Розділ без назви (51)

  • Розділ без назви (52)

  • Розділ без назви (53)

  • Розділ без назви (54)

  • Розділ без назви (55)

  • Розділ без назви (56)

  • Розділ без назви (57)

  • Розділ без назви (58)

  • Розділ без назви (59)

  • Розділ без назви (60)

  • Розділ без назви (61)

  • Розділ без назви (62)

  • Розділ без назви (63)
  • Розділ без назви (64)

  • Розділ без назви (65)

  • Розділ без назви (66)

  • Розділ без назви (67)

  • Розділ без назви (68)

  • Розділ без назви (69)

  • Розділ без назви (70)

  • Частина четверта

  • Розділ без назви (72)

  • Розділ без назви (73)

  • Розділ без назви (74)

  • Розділ без назви (75)

  • Розділ без назви (76)

  • Розділ без назви (77)

  • Розділ без назви (78)

  • Розділ без назви (79)

  • Розділ без назви (80)

  • Розділ без назви (81)

  • Розділ без назви (82)

  • Розділ без назви (83)

  • Розділ без назви (84)

  • Розділ без назви (85)

  • Розділ без назви (86)

  • Розділ без назви (87)

  • Розділ без назви (88)

  • Розділ без назви (89)

  • Розділ без назви (90)

  • Частина п'ята

  • Розділ без назви (92)

  • Розділ без назви (93)

  • Розділ без назви (94)

  • Розділ без назви (95)

  • Розділ без назви (96)

  • Розділ без назви (97)

  • Розділ без назви (98)

  • Розділ без назви (99)

  • Розділ без назви (100)

  • Розділ без назви (101)

  • Розділ без назви (102)

  • Розділ без назви (103)

  • Розділ без назви (104)

  • Розділ без назви (105)

  • Розділ без назви (106)

  • Розділ без назви (107)

  • Розділ без назви (108)

  • Розділ без назви (109)

  • Розділ без назви (110)

  • Розділ без назви (111)

  • Запит на курсову/дипломну

    Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

    Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
    Введіть тут тему своєї роботи