Розділ без назви (102)

94.

З серпня 2077 р

To:[email protected]

Таємно, особисто Координатору Фронту Визволення України

Генерал-лейтенанту Гайдуку І.П.

Достойний Ігоре Петровичу!

У цей трагічний для нашої Батьківщини час хочу звернутися до Вас, одного з лідерів національно-визвольного руху України, зі словами гарячої підтримки Вашої діяльності, спрямованої на повалення подвійного ярма — злочинного режиму Клинкевича — Крейди — Басманова — Фощенка, вбивць законно обраного гетьмана Махуна, які довели нашу Вітчизну до руїни, і окупаційного режиму Чорної Орди — заклятих ворогів християнства та українського народу.

Як Ви знаєте, я завжди стояв на сторожі державно-національних інтересів України, у непростих умовах намагаючись підпорядкувати службу Державної Варти завданням захисту територіальної цілісності, правопорядку і особистих свобод громадян. Звичайно, не все вдавалося, враховуючи шалений опір можновладців, які зневажали закони України, ліквідували незалежне судочинство і створили в державі незаконний каральний орган — ГЕПРУ. Ви, як професіонал, добре розумієте це. І я вдячний Вам за те розуміння і підтримку, що ви їх завжди надавали ДерВару і мені особисто в ході нашої, на жаль, короткої співпраці. Спільні успішні операції ДерВару і ВІРУ підтверджують плідність даного напрямку безпекової роботи.

Ліквідація ДерВару та ВІРУ, їхніх випробуваних часом взаємодоповнюючих структур і методів роботи, розгром досвідчених кадрів злочинною клікою Клинкевича, відверта ставка режиму на кримінальні структури і бандформування призвели до втрати державою розвідувальної і контррозвідувальної компоненти як найнеобхідніших підпор національної безпеки.

Ваш безпідставний арешт і моє незаконне відсторонення від посади — це ланки одного ланцюга — зусиль правлячого Директорату позбутися чесних професійних патріотів-державників. У своєму останньому листі до гетьмана Махуна я попереджав про небезпеку, яку становлять для держави смертохристи і пропонував конкретні заходи протидії. При цьому, дорогий Ігоре Петровичу, я згадав Ваше пророче попередження щодо небезпеки смертохристів, висловлене Вами при нашій першій зустрічі. Хотів би, щоб принципові державницькі інтереси, які, переконаний, в нас з Вами збігаються, взяли в цей нелегкий час гору над дрібними непорозуміннями, що поділяли нас.

Мрію, щоб той високий дух взаємоповаги, що об'єднував нас з вами під час війни з Румунією, знову повернувся у наші відносини перед лицем тяжких випробувань, що випали на долю України сьогодні.

Я повністю підтримую принципи і цілі Фронту Визволення України, в діяльності якого вже беруть участь ряд чесних офіцерів ДерВару і ВІРУ, і пропоную Вам союз в ім'я боротьби зі спільним ворогом — союз ДерВару і ВІРУ, союз Ю.Мережка та І.Гайдука.

У разі Вашої згоди готовий підпорядкувати Вам і поставити на службу ФВУ наявні ресурси ДерВару, які перебувають у моєму розпорядженні. При особистій зустрічі ми могли б обговорити з Вами конкретний план спільних операцій в рамках всенародного опору окупації України.

Адже мета в нас єдина: бачити улюблену Україну вільною демократичною європейською державою, а не поневоленим улусом Чорної Орди.

Чекаю на Вашу якнайоперативнішу відповідь на адресу [email protected]. Наші люди можуть негайно увійти в особистий контакт і домовитися про нашу зустріч упродовж наступних 3-5 днів.

Зі щирою повагою, Ваш Ю. Мережко

Цікавим було обговорення цього листа в штабі Гайдука: полковник Палій був переконаний, що Мережко заманює Гайдука в пастку, хоче здати його генералу Мохамад-беку. Палій запропонував погодитись на зустріч Гайдука і Мережка в такому місці, де снайпери ВІРУ могли б ліквідувати колишнього директора ДерВару. Два офіцери-спецназівці підтримали ідею і висловили бажання провести цю операцію. Гайдук вагався. Знаючи довгі роки Мережка, він повірив у щирість пропозицій старого, ображеного Клинкевичем жандарма, в його бажання знову повернутися до влади — тепер уже влади у ФВУ. Його знання агентури й авторитет серед офіцерів ДерВару були б не зайвими зараз, коли ФВУ так потрібна була підтримка з боку однієї з наймогутніших структур держави. Але крапку в суперечках поставив мудрий Григорій Невінчаний.

— Ігоре Петровичу, ви що — осліпли? Мати справу з цим бляхою-мухою все одно, як після розгрому Німеччини в 1945 році зустрічатися з Гіммлером. Невже ви не розумієте, що Мережко патологічно ненавидить вас, ненавидить так, як колись один український президент — забув його прізвище — ненавидів свого прем'єр-міністра. До судоми, до посиніння. І знаєте, коли це почалося? Не пам'ятаєте? Коли ми з вами взяли в полон румунського генерала і не віддали цьому курдупелю, Мережку. Він хотів усю славу приписати собі. Мені хлопці з його оточення розповідали, що він поклявся знищити вас. Він нікому і нічого не прощав. Тому я пропоную: організувати з ним зустріч і схопити його. Він знає дуже багато таємниць. А потім віддати під суд. Повірите йому — то ви найбільший лох у світі. Він знищить вас. От і вся бляха-муха.

На тому і порішили.