Розділ «8 Кава запарена»

– Далі: безпосередньо жив у селі тільки молодий комсомолець Боровчук. Жінка, доцент із наукового атеїзму, та відставний офіцер держбезпеки проживали самі, чи без родин, чи окремо від них. І якби не пильність сусідів Лизгунова, його зникнення теж ніхто б не помітив до того часу, поки б не знайшовся його труп. Приблизно можна вирахувати: між днем, коли кожного з трьох бачили востаннє живим, та моментом знайдення їхніх мертвих тіл минуло дві доби. Стільки часу треба, щоб аманітин, – це слово Ігор вивчив на пам’ять, – токсин, котрий потрапив у організм разом із водою, вразив його остаточно. Кожен із них випив води та чекав смерті? Ти віриш у таке?

– У нас у цьому напрямку навіть не думали, – зізнався Пилипів.

– Але слідів насильства на тілах не виявлено. Виглядає, силоміць їх ніхто ніде не тримав.

– Виглядає на те, – погодився Орест. – Тому формально заводити кримінальну справу нема довкола чого.

– Але ж самогубство теж під питанням?

– Тут, бач, купа питань. І за яким дідьком кожному з них самогубство, та ще в такий дивний спосіб?

– Перейдімо до способу. Чому те, що сталося з цими трьома людьми – дорослою жінкою, військовим пенсіонером та сільським комсомольцем, – почали називати не інакше як Божою карою, що впала на комуністів і наближає кінець радянській владі? Бо цього в доповідній, підготованій вашими для наших, немає.

Пилипів помовчав, старанно видивляючись щось у гущі на денці своєї склянки.

– І не буде, – проговорив нарешті.

– Чому?

– Бо цього ще ніхто не пояснив.

– Стоп, Оресте. Ти грамотний у наших справах чоловік, я так розумію. Коли треба розкручувати вбивство, шукай перше, кому вигідно.

– Ну, а тут неясно, чи було це вбивство, – вперто гнув Пилипів.

– Морочите голову… Добре, танцюймо від того, що вбивство, точніше – три вбивства, мають місце. Кому вигідно?

– Богові. – Той знову криво посміхнувся, і Князевичу раптом здалося – цей кругленький майор або грається з ним, або чогось свідомо недоговорює.

– Тобто? Ти серйозно?

– Божа кара, сам же чув.

– Інше – ніяк?

– Це вже не до мене.

Ось тепер Ігор загалом відмовився щось розуміти.