Розділ «Емма і Сфінкс (повість)»

— Відкритим текстом, сто чортів!

— Якщо викинути всю цю історію — всю — з твого життя, ти стала б багатшою?

Емма перевела подих.

— Послухай… Коли ми з тобою зустрілися вперше… На Іринчиних оглядинах… Ти знав, що я подзвоню тобі як Сашко?

Росс посміхнувся. Емма збагнула, на що схожі зараз його очі — на нічне серпневе море з іскринками в глибині. Море, що світиться. У товщі його пропливають вогні, схожі на вогні літаків у темному небі.

— Россе?! Ти знаєш, що буде з нами через місяць? Через рік? Ти справді знаєш? Ти дивишся в майбутнє? Це можливо, це правда?

Він розреготався:

— Ти схожа зараз на одну з моїх учениць. Вона теж отак розкриває очі, коли їй щастить розв’язати задачу: «Це правда?!»

Емма замовкла. Барс, якого вона вже мала за свою кішку, одійшов далеко в пустелю. Звичайно, він ще повернеться, повернеться, але близько не підпустить…

— Хто ти? — повторила вона безпомічно.

Він підвівся з-за столу — вона відразу ж устала теж. Він поклав руки їй на плечі, притулив до себе:

— Я твій друг. Хоч би що сталося.

Погляд його плив, спрямований кудись усередину. Емма кліпнула.

Напевно, так посміхаються сфінкси.

Епілог

Минуло півроку, перш ніж вона вийшла заміж за Міхеля. Незабаром після цього Міхель одержав нове призначення, вони виїхали в країну небезпечну і жарку, з лихоманкою, москітами та нічною стріляниною на вулицях; жити доводилося за замкнутими дверима, без театру, майже без книжок, зате з Міхелем, відважним і турботливим, як капітан великого корабля в неспокійному тропічному морі.

Ще через рік у них народився син. Назвали Ростиком.

Маля вже ходило і навіть бігало, коли Міхеля відкликали, нарешті, додому, і якийсь час вони жили у Відні, спокійно і щасливо; щонеділі Емма телефонувала Іринці.

Ігорчик навчався на третьому курсі надзвичайно престижного вузу. Про Росса говорилося, що він живий-здоровий — і тільки. Емма багато разів дзвонила і йому, але ніхто не брав трубки…

Знову настала весна. Вже від початку квітня Емма непокоїлася, їй здавалося, нібито наближається щось важливе, наближається неминуче. Напевно, справа була в тих прощальних словах Росса, в його записці.