Розділ «Останній Дон Кіхот»

Вона поморщилася:

— Називайте мене Альдонсою, любий друже. Ви втомилися? Ви просто з дороги — до нас?

Блакитні очі прибульця залишалися спокійними:

— Майже, пані Альдонсо. Спочатку я, зізнатися, заїхав до місцевої цирюльні — поголитися, помитися… А то з дороги, знаєте, ніби гуси за пазухою ночували…

Вона відвела очі. Непристойно так витріщатися на Санчо Пансу; терпи, терпи, Альдонсо, час іще не настав… Ключ підійшов до замка, а чи клацне — незабаром довідаємося…

— Отже, найдобріший Санчо, цей будинок готовий прийняти вас на ці кілька днів, що залишилися до двадцять восьмого липня, настільки значущого для сімейства Кіхано дня. Саме цього дня Лицар Печального Образу зробив свій перший виїзд; цього дня і ви з сеньйором Алонсо за традицією повинні рушити в дорогу… Впоравшись із віслюком, Феліса покаже вам вашу кімнату. Ви, певно, голодні?

— Я невибагливий, сеньйоро, — збентежившись, запевнив гість. — Не той голод, коли пузо не їсть, а той голод, коли вухо байку не слухає… Пробачте, — Санчо знітився. — У нашому роду… в роду Панса багато байок розповідають про сімейство Кіхано.

— І в цирюльні вам теж трохи набалакали, — доброзичливо вставила Альдонса.

Санчо невинно посміхнувся:

— Не без того, сеньйоро, не без того… Базік, сеньйоро Кіхано, не бракує, собака гавкає — вітер носить, від брехні, кажуть, і кишки переплуталися… Сеньйоро, а це і є Лицар Печального Образу?

Слідом за Санчо Альдонса поглянула на гобелен.

— Я таким його і уявляв, — повідомив Санчо не без задоволення.

— Таким і уявляли?

Альдонса потягла за шовковий шнур, на вигляд точнісінько такий, як для закривання портьєр. Зі скрипом завертілися незмащені блоки; гобелен із зображенням Лицаря Печального Образу розійшовся рівно посередині й роз’їхався в різні боки, а на його місці з’явився портрет, на якому Дон-Кіхот сміявся.

Стара людина регоче на все горло. Веселі зморщечки, біленькі зуби, дрібні, але міцні, без єдиної чорної плями. Лукаві очі. Настовбурчена борідка.

Санчо дрібними, боязкими крочками наблизився до портрета. Оглянувся на Альдонсу:

— Сеньйоро… ЦЕ Лицар Печального Образу?

— Цей портрет написано людиною, яка добре знала Алонсо Кіхано-першого, — сказала Альдонса. — Кажуть, що Лицар Печального Образу зовсім не був таким засушеним, як це зазвичай вважають. Кажуть, він любив життя. Кажуть… казали, що на цьому портреті він більше схожий на себе, ніж на решті портретів.

Санчо знову перевів погляд на портрет; вклонився Дон-Кіхоту — шанобливо, до землі.

Альдонса вичекала ще хвилинку — потім знову смикнула за шнур, і портрет сховався під гобеленом.