Розділ «Останній Дон Кіхот»

— Ти? — запитав він, недовірливо розглядаючи Фелісині перса. — Ти за куховарку?

Феліса насупилася:

— А що?

— Ну тоді навчу я тебе справжню олью готувати, — пообіцяв Санчо. — А то знаю вас, дівчисьок, такого наварите, хоч собакам вилий…

— Я сама будь-кого навчу! — образилася Феліса.

Санчо примирливо засміявся:

— Ну, чого надулася… як півтора нещастя, — він підійшов ближче, скосив очі, намагаючись зазирнути за виріз Фелісиного плаття; Феліса хихикнула. Відскочила. Стрельнула очима.

— А тут у вас весело в Ламанчі, — по паузі визнав Санчо. — Ну, розкажеш мені про сеньйорів Кіхано?

Дівчисько посміхалося:

— Про сеньйорів? А що про сеньйорів? Ось сеньйор Мігель Кіхано висить, усе про почесті мріяв… За ним, добродії, ви бачите Алонсо Кіхано-другого, по-простому його прозвали Дон-Кіхот повторювальний. Там, — Феліса ткнула пальцем кудись під стелю, і Санчо, задерши голову, розгледів закріплений під зводами портрет, — там висить Селестин Кіхано… він, щоправда, не сам справедливість установлював, а зібрав голоту і цілою юрбою попер на герцога. Хоча потім його помилували. Ось Алонсо Кіхано-третій, цей далі, ніж до трактиру, не пішов. Цілий тиждень здійснював подвиги в трактирі, а потім у напівбезпам’ятстві був доставлений додому… Його називають ще Дон-Кіхот розсудливий. Далі, добродії екскурсанти, ви можете бачити портрет Алонсо Кіхано-четвертого, котрого називають Дон-Кіхот фанатик; знаменитий тим, що, гніваючись, пристукнув песика якоїсь дами, і його згноїли в судах мало не до смер…

Феліса осіклася.

На сходах, за мить до цього порожніх, тепер височіла нерухома фігура.

— Ох… — видихнув від несподіванки Санчо.

— Доброго дня, любий Санчо, — сказала жінка. — Я бачу, Феліса розстаралась на маленьку екскурсію для вас. Тим часом на конов’язі ось уже півгодини реве якийсь віслюк… Не турбуйтеся, любий Санчо. Я подбаю про вас, а Феліса цієї ж миті подбає про віслюка.

— У світі так багато віслюків, і всі вони вимагають нашої турботи, — пробурмотіла йдучи Феліса.

Стоячи на широких сходах, Альдонса розглядала людину, яка з’явилась у її домі, точніше, його круглу маківку, тому що славний Санчо Панса саме зігнувся в низенькому поклоні.

— Рада вітати вас, найдобріший Санчо…

Такими є правила гри. Вона бачить його вперше в житті, але називає за традицією «найдобрішим».

Прибулець випрямився. Обличчя його було рожевим від припливу крові — занадто низько і довго кланявся; очі Альдонси зустрілися зі світлими, уважними, непроникними очима гостя:

— Низенький вам уклін, сеньйоро Кіхано…