Розділ «Вовча сить (повість)»

— Як же тут жити? — запитав Дим.

— Мовчки, — сказав Карі. — Дітей годуємо. На зиму запасли вже дещо… Вода є. Перезимуємо. Взимку вовки голодні будуть, але частоколу їм не здолати.

— Тут ще хтось живе? — запитав Дим.

— На колишній заставі, — помовчавши, повідомив Карі. — Теж три родини. Це сьогодні день кепський — вовки двох завалили… А так — чергових ставимо на вишці, дітей випускаємо попастися, розім’ятися. Вовка, адже його видно здаля, якщо око треноване…

Дим подивився на небо; сірий трикутник його був прямо над головою. У дірі брезентового даху.

— Ось, — Дим стяг із плечей свій бувалий у бувальцях балахон. Карі спершу прищулився, потім відхилився:

— Де це тебе? Не заразне, га?!

— Це стрижка, — сказав Дим. — Я був у Хазяїв.

Несподіванок не передбачалося.

Те, що ще недавно було країною, цивілізацією, розпалося тепер на вогнища, острівці. На кормних полях господарювали вовки; там же, захищаючись по можливості чи просто поклавшись на долю, маленькими отарами жили переселенці, які надали перевагу повному небезпек життю, а не повільній смерті від голоду.

Стара лінія укріплень ще трималася — великою мірою завдяки тому, що вовкам вистачало поживи в степу.

Дим пробрався за укріплення на світанку — одурілий від недосипання молодий солдат довго дивився на нього, ніби на примару, потім в’яло махнув рукою в бік міста:

— Якщо у тебе немає талонів на брикет, то краще й не сунутися…

Дим не почув попередження.

Через два дні він сидів у знайомому будинку з дзвіночком над вікном. У будинку було порожньо; ширми, акуратно складені, стояли біля стіни.

— Вибач, — сказав старий. — Почастувати тебе нічим. Ось, пригорща потерті з брикету…

— Дай води, — сказав Дим.

Старий сидів навпроти; Дим відпивав із залізного кухля ковток за ковтком; старий дивився на нього, і в цьому погляді був жах.

— Нічого страшного, — сказав Дим, поставивши на стіл порожній кухоль. — Ти бачиш — я не потрапив на бойню… І шерсть майже повністю відросла.

— Розкажи, — жадібно попросив старий, і Дим почав розповідати.