— Так… І я. Як там… життя?
Дим помітив, що він говорить, докладаючи певних зусиль. Запинаючись, ніби добираючи слова.
— Погано, — сказав Дим. — Вовки прорвалися…
— Так, — сказав незнайомець. — Вовки… Тут немає вовків. Ти… помітив?
— Помітив, — Дим кивнув. — Ти тут давно?
Незнайомець задумався, начебто вникнути у зміст запитання було дуже і дуже непросто.
— Давно, — сказав нарешті. — Багато… багато. Ми було… були своєю… своєю отарою. Думали… Ні. Тут немає вовків. Тільки треба триматися… подалі. Не ходи на захід. До них. Не ходи.
— На заході Хазяї? — запитав Дим.
— Не треба на захід, — майже попросив його співрозмовник.
— Як тебе звуть? — запитав Дим.
Той хитнув головою:
— Не… важливо. Звали. Тепер ні… кому звати, — і, закинувши голову, він розсміявся.
За спиною почулося ритмічне сопіння; Дим обернувся.
Дівчина, яка весь день вислуховувала його одкровення, зосереджено спаровувалася з молодим некрупним самцем. Інші не дивилися в їхню сторону — збирали траву; самець старався. Дівчина, притиснута до землі, безглуздо посміхалася — тепер уже точно посміхалася, і в очах її було свіжа і сильна абсолютно тваринна насолода.
* * *
Він уже загубив лік дням, коли в русі отари намітилася зміна. Ватажок усе крутіше забирав на захід; земля зробилася кам’янистою і твердою, трави тут було небагато, більше колючок. Безіменний співрозмовник нервував Дима все сильніше — і нарешті вночі зник. Пішов у степ.
Дим залишився.
Минуло ще кілька днів, перш ніж одного разу на заході отара піднялася на пагорб, і Дим побачив унизу поселення.
Щось невловимо знайоме. Плоскі прямокутні дахи, тільки без городів. Великі одноповерхові будинки…
Отара покотилося з пагорба вниз. І Дим поспішив униз разом із усіма, забившись у саму гущину, начебто бажаючи сховатися серед кошлатих спин — тому що отару зустрічали, і зустрічаючий був жахливіший за вовка.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сліпий Василіск» автора Дяченко С.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вовча сить (повість)“ на сторінці 16. Приємного читання.