Розділ «Глава 14. Романтична колекція»

— Хто він? — в один голос спитали подруги.

— Хто перший подзвонить.

— Це несерйозно, — обурилися вони.

— Як у Островського — хто перший освідчиться, за того і заміж піду.

Мої подруги спантеличено помовчали рівно хвилину.

— А може, не треба тобі негайно заміж? — припустила Анна.

Я була впевнена, що саме туди мені не треба, але оголосити своє рішення не вистачало сміливості. Благала провидіння викрутитися з мого скрутного становища. Дзвінок телефону виявився рятівним кругом. Ми втрьох прикипіли до табло визначення номеру… Дзвонив Сергій.

Я підняла слухавку. Так, я отримала його повідомлення. Ні, я не збиралася телефонувати через страшну зайнятість… Зустрітися? Із превеликим задоволенням. Коли в мене вільний час? Треба подивитися: завтра в другій половині дня. Будете зайняті? Що ж, тоді іншим разом. Післязавтра? Ще не знаю, треба буде домовитися додатково… Так, я буду чекати. Дякую, в мене все гаразд… Сьогодні ввечері? Не знаю, сьогодні вихідний. Вас нема в місті? Будете о десятій? Хочете заїхати на чашечку чаю? Не знаю… Запрошувала колись? Але це було давно. А ви хочете саме сьогодні? Переходимо на «ти»? Ага, завтра знайдеться годинка. Лише на годинку завтра? Ну, добре, передзвони, і ми домовимося. О шостій у нашій кав’ярні? Так, я буду чекати. До зустрічі.

Весь час подруги супроводжували мої зауваження багатою грою міміки та жестів.

— Це один з твоїх безнадійних варіантів? — спитала Алла. — Непогано.

Як у продовження її слів знов пролунав дзвінок телефону. На цей раз це був Петро. Під саркастичні посмішки, я зняла трубку.

— Так, у мене все гаразд. Вечір був чудовий. Я весь час тільки його і згадую. Зустрітися? Можна подумати. Вільний час? Не можу сказати одразу, але можу знайти. А які пропозиції? Просто зараз?

Тут мої подруги зашепотіли: «Не звертай на нас уваги, йди, якщо хочеш».

— Так, я можу, тільки мені треба зібратися. А куди ми йдемо? Сюрприз? Люблю приємні сюрпризи. Я сама — приємний сюрприз? Дякую. Так, я починаю вдягатися. Що на мені вдягнено зараз? Нічого. Справді? Ти вважаєш, що це моє найкраще вбрання? Ну добре, дякую. До зустрічі за годину.

Я випила ще вина, і ми втрьох послухали мовчки чарівний спів вічного Адамо з його «Том бе ля неже». Я полюбила обох чоловіків одночасно — і взаємно. Це була моя проста правда. Я буду любити кожного, і буде, як буде. Вони не будуть перетинатися, доки це буде можливо, а далі — подивимось. Вони для мене, як права і ліва рука — яку дозволите відрубати. Незвична полігамія, але мені зручно тільки так. Психологічний комфорт тільки у трьох. Такий собі реальний трикутник. Але я знаю, що є четверта істота, яка залишила мені частку себе і сформувала четвертий кут. Про нього знаю тільки я, у тому куті — мій янгол. Але це моє особисте життя, і я не хочу, щоб там копирсалися чужі руки. В мене нема роздвоєння, просто я люблю двох чоловіків, і нема чого хапатися за голову. Така в мене Карма.

Вітаємо, ви успішно прочитали книгу!