Розділ «Глава 13. Місто равликів та божих корівок»

Після цих слів я вже нічого не чула. «В тебе ще все попереду», — пояснила Аліна, керуючи моїм тілом. — «Такого робити не можна, але трапляються приємні винятки. Допоможи подрузі, така твоя карма». Що було відповісти? Я знаю, що ніколи до того й ніколи після вже не відчую того дива, що трапилося зі мною, моїм коханцем та моєю незвичайною подругою. Ніякого бруду — тільки кохання. Я була з ними, і, разом з тим, окремо; Аліна втілилися в мене, але я відчувала її, як себе. Я не могла чути, але слова були зайві. Мої очі належали не мені, я розчинилася, і мені не потрібні були окремі органи чуття. Ніякої брехні: чоловік був і зі мною, і з жінкою, яка палала до нього пристрастю.

Усе тривало невизначений час, але я пам’ятаю, що не хотіла б закінчувати. «Тільки б не закохатися в нього», — наказувала собі, коли ми пили чай. «Він все робить звичайно: ходить, говорить, їсть, п’є, працює, займається сексом, — не треба в нього закохуватися. Легко та без емоцій — треба навчитися просто жити в чорно-білому світі, а не грати в розфарбовки. Сам по собі приємний секс нічого більше не означає. Ми дорослі люди, і зустрічатися маємо по-дорослому, а зайві емоції тільки заважають». Але мені було дуже добре, так добре, що я перестала володіти собою. «Про що ти думаєш? — мені здалося, що дихання в Аліни гаряче. — Лови мить щастя і насолоджуйся, живеш тільки зараз — без минулого і майбутнього. Блискавка, яка потім ніколи ні з ким не повториться. Ти будеш шукати в кожному наступного риси колишнього, і ви обоє будете страждати, або відчувати дискомфорт». «Я не хочу страждати, коли все скінчиться. „Але я не розумію твого ’’все“, адже між вами зараз нічого нема. Була близькість — було чудово, буде ще — фантастично, а не буде — то й не треба. Якщо я не помиляюся, ти не дуже прагнула з ним зустрічатися, невже ти змінила свою точку зору лише після одного разу?»

— Моя кохана жінка повинна жити в палаці, — заявив він, коли ми вже сідали в машину. — Джакузі, пелюстки троянд на простирадлах, французьке шампанське… Все це згодом буде, ти тільки трохи почекай.

«А він ще й фантаст», — почула Аліна мої думки. «А ти казала — кидай його. Це любов, я знаю», — відповіла вона. «Але, коли він каже „кохана жінка“, він має на увазі мене». «Я щаслива, якщо тобі цих два слова приносять радість».

— Згодна?

— Так.

Я була згодна й на Любов і на джакузі. Я була яскрава та щаслива, як наречена після вдалої шлюбної ночі. Після нашого марафону я зрозуміла, що була майже незайманою, не зважаючи на солідний арсенал чоловіків у своєму житті. Кожна клітина мого тіла тремтіла від задоволення, і мені здавалося, якщо до мене доторкнутися — моє серце розірветься. Я пережила мить щастя, і всі слова виявилися зайвими.

Доки ми їхали, Аліна розчинилася, і я відчула, що назавжди. Я одразу втратила здатність до аналізу, теж, мабуть, назавжди. Мабуть, глибоке аналітичне мислення було мені непотрібне, але я жила тільки щастям і не могла більше ні про що думати. Казка не закінчувалася: ми домовилися про зустріч на конкретну годину конкретного дня, і я не сумнівалася, що все відбудеться так, як заплановано. Виявилося — для щастя потрібен спокій і розмірений темп — можливо, це вікові зміни. Підіймалася сходами, і ще раз переживала сьогоднішній вечір. Я не дозволяла собі думати, що хочу прокидатися з цим чоловіком у ліжку, чекати його з роботи, готувати йому їжу та валятися на дивані, їздити відпочивати на море й копати город за містом, — ні про що подібне. Коли я увійшла до кімнати, з автовідповідача пролунав голос мого янгола, скинутого з постаменту: він запрошував зустрітися. Ще п’ять дзвінків потверджували твердість рішення. Чи не пізно для нього, — подумала, але не відчула ні роздратування, ні образи, ні бажання помститися за своє провальне зізнання. Відчула себе абсолютно щасливою і вирішила ніколи йому не дзвонити.

— Як ти гадаєш, ми не накоїли дурниць?

— Здається, все скінчилося добре.

— Але для Марго ще нічого не скінчилося.

— Але вона ще буде довго жити, і їй треба вчитися діяти самій.

— Ти все-таки жінка, тобі не можна довіряти. Я хвилююся за неї.

— Що ти хочеш?

— Допоможемо їй ще раз.

— Добре, тільки непомітно.