TextBook Дощ дедалі дужчав, великі рясні краплі барабанили по парасольці, і Софія вирішила зайти до невеличкої кав'ярні без назви, розташованої в напівпідвальчику. Бувала там, коли ще навчалась на курсах, подруги називали її «Синьою» за темно-фіолетові канапи й такі ж драпіровки, що зовсім затуляли вікна.
Вхід не з вулиці, а з боку будинку, кілька сходинок униз, оранжеві світильники підвішені низько, над самими столиками, і освітлюють лише стільниці. Та сама опасиста, але напрочуд зграбна барменша за шинквасом, та сама ніжна мелодія з магнітофона.
Струсила з парасольки воду. Тут приємно бути самій.
Коли влаштувалася в куточку з горнятком кави й очі звикли до півтемряви, за сусіднім столиком упізнала офіцера, який заходив разом із нею до бібліотеки. А перед тим, оглядаючи себе у великому люстрі на платформі в метро — уперше наділа новий плащ дивного зеленого відтінку, якого не буває в природі — бачила й відбиття цього чоловіка. Чорнявий, акуратний, вродливий.
Витягла із сумки товстий журнал і почала читати. Вона вміла будь-де, хоч і в переповненому транспорті, занурюватися в поетичні твори й отримувати від цього незбагненну насолоду. Проте сьогодні похолола від рядків:
Бо взята тишиною —
уже не буду я тобі жоною…
Я буду тінню, голосом, луною.
Тож будеш ти крізь темряву людську
на голос мій
незрячо йти за мною
і кликати…
Але кого? Яку?
Що це? Про кого? Парасолька впала на підлогу, цей звук змусив її відволіктися від жовтуватої сторінки.
Тиша. Мабуть, вимкнули магнітофон. Задзвенів касовий апарат. Потягло неприємним запахом тютюну… А раніше тут не дозволяли палити…
Читала вірш далі:
Кого ти кликатимеш,
друже мій, тривожно?
Ким я була?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Якщо подолаєш прокляття» автора Горбань Світлана на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „34“ на сторінці 1. Приємного читання.