TextBook — Яким же вітром вас занесло до Харкова?
— Примха долі.
— А мене направили сюди до військової академії. Другий місяць тут — і ніяк не звикну.
Софія зиркнула на його погони: досить великі зірочки. На військовій ієрархії вона не розумілась, але, схоже, чин немаленький, а надто — для такого віку. Він перехопив цей погляд і знову сонячно всміхнувся:
— Майже полковник. Молодий і неодружений.
— Ви знахідка для самотньої жінки.
— Навіщо ж стільки іронії?
— Це чистісінька правда.
— І ви підете за мене заміж?
На якусь мить Софія розгубилась, потім весело засміялася.
Він посмутнішав:
— Я не жартую.
— Та ви навіть не знаєте, як мене звати!
— Як вас звати?
— Навіщо це вам?
— Ви знову сміятиметесь, але я думаю, що, мабуть, не зможу без вас жити.
Софія відчула, що ноги у вологих туфлях трохи змерзли, і пішла до барної стійки — взяти ще чашечку кави. Чомусь сподівалась: коли повернеться, за столиком уже нікого не буде.
Але він сидів на тому самому місці й уважно розглядав простеньку філіжаночку, тримаючи за тендітну ручку двома пальцями. Міцними, звиклими до важкої роботи.
— Чому ви не попросили мене? — підняв на неї скорботні карі очі з довгими чорними віями.
— Я повинна у вас щось просити?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Якщо подолаєш прокляття» автора Горбань Світлана на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „34“ на сторінці 3. Приємного читання.