Розділ «5»

Як маєш жакана зі стальною вставкою, то невелика морока завалити сікача, куди більша — розпатрати, закопати шкуру, кишки, голову, а тоді змайструвати волокушу, і тут мисливські інстинкти ще дужче потрібні — не наскочити на єгерів, бо вони теж мисливці; і отак тягнути тушу лісом кілометрів з десять подалі од лісозони, і викликати по мобілці перевозку; да, криза кризою, а шикарні ресторани функціонують і постійно потребують вепрятини...

— Ласточка, я арьол! Ласточка! Таня!

«Ох, то ти, блін, ще й Таня!»

Тут вона завдала ліктем у печінку, це він проґавив,

головне не давати дряпатись,

а потім — п’ятою в пах, тобто в яйця, однак він встиг підставити стегно, і встиг і подивуватись: удар був акцентований — спортсменка, блін?

Вона викручувалася люто, вислизнула з ліфчика, він двинув коліном по ребрах, і от що дивно — вона була залегка, щоб поглинути цей удар, просто легко теліпнулася вбік, однак він встиг перехопити на подвійний нельсон, переводячи в партер — тепер не вдряпнеш! — і почав нагинати голову, аби трохи розслабити скажену, а тепер коліно між ноги — тепер не вбрикнеш;

ні, не так він уявляв на нарах; це вже потім, думаючи про неї, збагнув, що його тоді вранці насторожило:

чого це вона тут їде дорогою без нічого, в самому лише ситцевому платтячку?

Хоч би хустину накинула. Вушками світить. Тоді Звіробоя наче хтось пальцем у спину штовхнув:

та хто тут взагалі їздить, якщо навколо бої, і хто отак одпустить без діла дівчину? На важкому чоловічому велику?

...Звісно, брикалася, одбивалася мовчки, тобто лише шипіла і коли нагнув, придавив, знов засичала, це їй додавало сили, і йому теж, бо пройшов у зоні деяку школу битися, зціпивши зуби, щоб на вахті не засікли.

Власне, саме зона пригодилася зробити важливий крок у житті. Ще там подав заяву на АТО: а що, думав, там не страшніше, аніж у камері, — тут і вночі тихцем тебе в карти програють блатні, та навіть будь-який пєтух не промине подлянку кинути; уткі-насєдкі різні, тихарі, не кажучи вже про мокрушечників, чи ще гірше — опустять, там, бувало, очей вночі не стулиш, бо чуйка підказує: щось затівається і треба не вскочити в лажу.

А там на АТО — свіже повітря, за яким він сумував найдужче, бо в душі лишався браконьєром.

Бо що таке браконьєрство?

Це, по суті, полювання, це така праця — треба і вистежити, і вислідити, а головне, щоб тебе самого кабани не вистежили, бо вони ой як порохового запаху не люблять, а нюх мають дужчий, аніж собаки.

Після одсидки одразу подався записуватися добровольцем, і не через якісь патріотичні міркування чи безробіття, а тому, що в зоні дуже надивився на кацапню, як вона себе там ставила, хоча серед них була більшість наших-таки земляків, однак це найдужче й лютило.

На призовній комісії кожен шепотівся на военкома: злий, блін, контужений під Дебальцевим, його спеціально сюди поставили; тобто публіка не дуже рвалася в бій, на відміну від Звіробоя, він просто хотів і все, а можливо, це діяв мисливський дух, якого зона не вивітрила, а навпаки.

Комісія деякий час дивилася на нього, і він вже хотів був похвалитися, що має диплом педінституту, коли майорчик підсунувся до воєнкома і шепнув так, щоб і Звіробій почув:

— Цей дружочок після одсидки.