А може, вже вантажать в Росію на дослідження — отам уже ніяких кінців не знайдеш, отам вже ніякий маскарад не поможе, хоч мокрий, хоч сухий.
Особливої мороки завдав реквізит — нагайки, улюблений атрибут казанків, їх довелося заново переплітати.
Хоча перехід фронтової смуги для розвідників завжди велика морока, а робити це в довгих незграбних жупанах і кунтушах — завдання дике.
А надто повзти по-пластунському, особливо крізь бур’яни, особливо крізь реп’яхи.
А вже потім обтруситися, обчиститись — то вже бозна-скільки хлопці вигадали нових матюків.
Лише трохи заспокоїлися, коли взялися до гриму, чепурилися, мазюкалися, клеїлися, тут почалися реготи і підколи.
...Автоохорона витріщилася на них, наче на марсіан — усіляких одяганок було тут бачено, але таких пишних ще ні разу.
Особливо на православному попові — справжнісінька довга чорна ряса з відлогами та вилогами, яких на військових капеланах зроду не побачиш.
Заспокоювало й те, що вони не мали при собі ніякісінької зброї, хіба лише куці нагайки, але яка то зброя?
Знав би хто, що на згині ті мали вплетений тонкий свинцевий кабель, то не так би розслабилися.
— Хто такіє?
— Казакі данскіє, — була відповідь, — вот, прієхалі за вас памірать, радімиє.
Що ж, це було непогано, хоч хтось, хоч якісь, а можна було виставити з них передові пікети.
— Шеф у сєбя? — отут Влад показово витяг папери.
Охорона ретельно розглядала, удаючи, що тямить, — адже тут побували які хочеш посвідчення, яких тобі хочеш взірців.
Зрештою, нехай внутрішня охорона розбирається з цим — бачили тут різних, але таких — ще ні разу.
Якби не надто строкатий маскарад, то кожен охоронець відчув би брак найголовнішої ознаки казанків — відсутність густого горілчаного перегару.
У коридорі вартові встигли подивуватися з «клоунів» раніше, аніж насторожитися, бо попереду урочисто-довготелесого єсаула вибіг карячкуватий холуй у строкатому кунтуші і ляснув себе по чоботі нагайкою:
— На караул! — раптом скомандував до охоронців.
Ті не встигли образитися на таке нечуване нахабство, як зазнали в лоб свинчатками й тихо сповзли в обійми ряжених відвідувачів.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «УКРИ » автора Жолдак Б.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „12“ на сторінці 2. Приємного читання.