Розділ 8 Сотник розповідає історію і потрапляє в історію

Вона скривилася, показала одне гостре ікло і посновигала у хату. Куделін, тримаючи револьвер у руці, озирнувся. Нікого навколо. Сплюнув і тихенько став наспівувати: «Ох, валізки, ах, валізки!» Невдовзі стара повернулася.

— Ходімо, — сказала не так щоб дуже вже гостинно.

Куделін пішов за нею до хати. Там була велика кімната з земляною підлогою, чистенько підметена та білим пісочком посипана. Куделін озирнувся, але нікого в кімнаті не побачив.

— А де дідусь? — спитав у старої, а та наче і не почула його питання.

Підійшла до великої пічки, яка стояла посеред хати. Відсунула кришку, показала на отвір у печі.

— Лізь.

— Туди? — здивувався Куделін.

— Сюди, — кивнула стара. — Тільки швидко. Швидко!

Куделін ще трохи повагався, а потім поліз у піч.

— Зброю залиш, — наказала стара.

— Я без зброї не можу… — почав було Куделін.

— Зброю залиш, — стара сама забрала револьвер. Отаман опиратися не наважився. — Лізь!

Отаман поліз у темряву, позаду стара поставила заслінку. Стало зовсім темно. Куделін встиг злякатися, що оце обдурила його стара, закрила у печі, як папугу в клітці, і нічого він тепер не зробить, підсмажать тут його, наче вівцю. Хотів ногами вдарити по заслінці, але раптом почав провалюватися. Полетів кудись. Кілька секунд у темряві, потім гепнувся на купу соломи, покотився з неї, підхопився, став перелякано озиратися. Опинився отаман у невеличкій печері. Побачив якогось діда, що сидів на ослінчику і чистив кукурудзу при світлі гасової лампи. Молоду кукурудзу з нового врожаю. Дід як дід. Невеличкий, худенький, з рідкою бородою. Куделіна наче і не помітив. Знай собі дер листя з початків своїми кігтистими пальцями. Отаман перелякано дивився, тупцював на місці. Згодом наважився підійти до старого, вклонився йому низько, як великому пану.

— Доброго дня, дідусю, — тонким, аж тремтячим з переляку голосом сказав Куделін.

Старий мовчки дер свою кукурудзу.

— Справа в мене до тебе, — сказав Куделін і ковтнув слину, бо у горлі пересохло, хоч зовсім не спекотно було у підземеллі.

Дивився, які сильні пальці були у старого. Легко роздирали молоду кукурудзу. Дід мовчав.

— Одні люди тебе образили. Людожерів спалили, ходяче дерево потурбували. Я знаю, хто це зробив, хто насмілився проти тебе піти.

Мовчав старий. Очистив один початок, поклав його у чавунок, узявся за інший. Куделін трохи заспокоївся і продовжив.

— Я допоможу їх знайти. Віддам тобі у руки. І половину того, що з ними, теж тобі. А половину мені. Добре, дідусю?