— Ага, знаю я вас мирних! Ось тиждень тому приходили такі мирні, теличку забрали! А така ж теличка була вгодована! Вже б на наступний рік молоко давати почала! Оце такі мирні! „Не пущу я вас. Он там копиця сіна є перед двором, в ній і ночуйте! Тільки не паліть, а то і сіно спалите, і хату!
— А поїсти у вас є щось? — спитав Дубківський.
Та оце всі поїсти вимагають, наче воно мені з неба падає, тільки збирай! — невдоволено сказала жіночка.
— Ми заплатимо! — пообіцяв Дубківський.
— Нащо мені ваші папірці потрібні! — аж роздратувалася жінка. — Цигарки крутити?
— Золотом заплатимо! — запевнив Дубківський. Чет та Міра засуджуюче закивали головами, бо не треба ото про золото зайвий раз патякати.
— У вас золото є? — чутно було, що жіночка зацікавилася.
— Та трохи, — сотник вже і сам зрозумів, що зайве напатякав, то намагався виправитися. — То дасте поїсти?
— Та подивлюся зараз, що є.
Жінка зайшла до хати, гупнули двері. Чет перевірив копицю сіна, поштрикав її шаблею, щоб не було якихось сюрпризів. Дубківський зліз з коня.
— Хух, заморився. Зараз поїмо і спатки, — промовив він мрійливо.
— Чергувати треба, — нагадав Чет. — По черзі спатимо.
— Та що тут чергувати? Тут же нікого немає! — невдоволено сказав сотник.
— Треба, — відрізав Чет.
Гупнули двері, потім клацнули засови на хвіртці, вийшла жінка. З ліхтарем гасовим і їжею, яку загорнула у полотняний рушник. Така собі жіночка років під сорок, у тілі.
— Ось вам їжа, — тицьнула пакунок сотнику. А сама роздивлялася гостей. — Це ти, дівчино? — спитала у Міри, бо та ж у чоловічому одязі була, схожа на хлопця.
— Я, — кивнула Міра.
— Ось тебе до хати пущу. А хлопці нехай тут ночують. У мене чоловік на війні, ще плітки підуть, що чоловіків на ніч до хати беру. Не хочу. А ось тебе пущу.
Дубківський вже розгортав їжу.
— І гроші ж давай, — нагадала йому жінка. Сотник поліз у кишеню, узяв червінця, поцупленого зі скарбів барона фон Шпіла. Дрібніше нічого не було. Жінка задоволено посміхнулася. — Ну що, ходімо, красуне.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Одного разу на Дикому Сході» автора Івченко Владислав на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ 8 Сотник розповідає історію і потрапляє в історію“ на сторінці 8. Приємного читання.