Розділ 8 Сотник розповідає історію і потрапляє в історію

Стара строго подивилася на нього.

— Якого ще дідуся? Я тут сама живу, в мене чоловік давно вже помер! Їдь звідси, не заважай старій людині відпочивати! — бубоніла вона і стогнала, показуючи, як їй важко. Куделін подав їй монету. Червонець золотий.

— Ось тобі, бабусю, за труди і за те, що потурбував у такий час. Вже вибач, — Куделін аж стелився перед старою. Та червонець узяла, перевірила, куснувши чи не єдиним зубом, сховала, вже не бухтіла. — Навіщо тобі дідусь?

— По важливій справі. Думаю, що декого він шукає, а я допоможу знайти.

Бабуся зневажливо подивилася на Куделіна.

— А хто сказав, що дідусю допомога потрібна?

— Ніхто. Просто подумав я, що йому цікаво буде.

— А ти що такий добрий?

— А в мене свій інтерес є.

— Який?

— От я з дідусем і хочу про це поговорити, — Куделін дав старій ще один червінець. Вона взяла і зітхнула.

— Ну, не знаю. Зайнятий дідусь. Дуже зайнятий.

— А я ж і ненадовго, — запевнив Куделін і третій червінець опинився у бабусі.

— Добре, почекай тут, — сказала вона і збиралася вже йти.

— Бабусю, тільки ти той, не зникай, — попередив Куделін і помахав револьвером. — Щоб я тут не наробив дурниць. А то в мене характер поганий. Як роздратують мене, так потім хоч святих винось.

Стара подивилася на Куделіна. Злісно подивилася.

— Погрожуєш, чи що?

— Попереджаю, бабусю.

— Дарма.

— Про всяк випадок.