Розділ 13 Що далі

Що далі

Життя їх склалося по-різному. Чет та Міра дісталися до Англії, а звідти подалися до Австралії, де згодом купили ферму. Дубківський осів у Празі, де спочатку займався політикою, а потім почав працювати у цирку.

Так, у цирку. Дубківський на сцені показує різні фокуси, а потім знімає циліндр і демонструє свої величезні вуха. Публіка у захваті, вибухає оплесками. Дубківський вклоняється і махає вухами, наче птах крилами. На сцену летять букети. Афіша «Людина з найбільшими вухами у світі» з портретом Дубківського і смішному улипнутому костюмі. Виглядає так, що золото він віддав Україні, але це їй не допомогло.

Улітку 1945 року за Дубківським прийшли з НКВС, яке тоді провадило арешти у Празі, видаляючи ворожі елементи. Хтось і сказав про циркача, який у двадцяті часто виступав на мітингах, де таврував радянську владу, а в часи окупації смішив німецьких офіцерів, щоб не відправили до концтабору, як каліку.

Дубківський сидить за столом у гримерці. У двері до нього стукають озброєні люди, кричать російською, щоб відкривав. Нарешті виламують двері, заскакують до кімнати, бачать Дубківського, який спокійно сидить за столом.

— Руки догори! — кричать йому енкавеесники і наставляють пістолети та гвинтівки. Дубківський піднімає обидві руки.

— Всі зайшли? — спокійно питає колишній сотник.

— Всі! Ми арештуємо вас, як ворога народу! Вставай, вухастий! — говорить один з прибулих. Інші бачать, що арешт буде легкий, опускають зброю.

— А ось ображати мене не треба, — каже Дубківський. Робить рух ногою, у столі випадає планка, там видно кулеметний ствол, який починає плюватися вогнем. Дубківський з піднятими догори руками січе з кулемета, поки всі енкавеесники не падають. Тоді Дубківський встає. Виявляється, що руки, які він підняв догори, несправжні, з дроту. А справжніми він стріляв з кулемета. Підводиться з-за столу, бере чергову валізку, яку підготував, ще як тільки Червона армія наближалася до Праги, переступає через трупи.

— Думали, так легко взяти Дубківського! Та я ж фокусник! — каже він і сміється. Тікає геть. І з цирку, і з Праги, і з Чехії.

Комісар Генріх Люшков зробив блискучу кар’єру. Спочатку займався промисловим шпіонажем у Німеччині, потім керував НКВС, спочатку в Азовсько-Чорноморському краї, а потім на Далекому Сході. Там організовував репресії. Тільки у 1937–1938 роках у Далекосхідному краї було репресовано 250 тисяч чоловік, з них 7 тисяч розстріляно. У Середню Азію були депортовані близько 200 тисяч корейців. За ці заслуги Генріху Люшкову був вручений орден Леніна.

Банкет з нагоди нагородження у найкращому ресторані Владивостока. Стіл, уставлений різними стравами, серед яких виділяються блюда з величезними крабами і фарширована рибина у два метра завдовжки. У голові столу стоїть з келихом сам Генріх Самуїлович. Він майже не постарів, такий самий моложавий, з чорним сторчкуватим волоссям без сивини. У нього впевнений погляд і веселі оченята. Тримає в руках келих з шампанським і обводить поглядом гостей.

— Я дуже радий і гордий, що своєю службою нашій радянській батьківщині зміг заслужити цей орден. Але я знаю, що мої заслуги і здобутки — то ніщо у порівняння з заслугами і здобутками нашого дорогого вождя Йосифа Віссаріоновича Сталіна!

Усі гості дружньо підводяться і починають аплодувати.

— І ось за нього я і піднімаю цей келих! — Люшков випиває шампанське до дна, і всі гості роблять так само. Не можна залишати на сльози, коли п’єш за Сталіна. За таке і посадити можуть.

У середині 1938 року, в рамках боротьби з людьми наркома Миколи Єжова, у Владивосток прибули високопосадовці НКВС Лев Мехліс та Михайло Фриновський.

— Генріху! Ми виявили деякі порушення у роботі місцевих чекістів. Але в цілому керівництво задоволено твоїми результатами, — каже Мехліс Люшкову. — Тебе забирають до Москви. На підвищення! Посада заступника наркома! Ти не радий?

І Мехліс, і Фриновський уважно дивляться на Люшкова. Той починає посміхатися.

— Звісно радий! Я готовий працювати будь-де, якщо це потрібно партії! Радий, дуже радий! Москва, як я скучив за Москвою. Чесно кажучи, тут трохи вже вкрився мохом, у цій провінції.