TextBook Потвора
Дід Овсій лежав на ковдрі обличчям донизу. На його чолі великими крапелинами виступив холодний піт. Поруч повискував Бровко — співчував старому.
На дідовому плечі запеклася широка смуга крові, а навколо неї здувся здоровенний синець.
— Дісталося ж вам, — співчутливо зауважила тітка Миланка і натисла пальцями на одне місце. — Тут болить?
Холодний піт полився ручаями.
— Ні, — скрипнувши зубами, сказав дід.
— А тут? — тітка натисла на інше місце.
Дід подумав.
— Хто його зна. Ніби болить, а ніби й не дуже.
— Це добре,— сказала тітка. — Кістка ціла.
І несподівано смикнула за руку.
— Йо-йй... — дід аж скрутився.
— Усе, діду, все, — заспокійливо сказала тітка Миланка. — У вас, крім усього, ще й вивих був. Мабуть, упали на цю ж руку?
— Може бути, — згодився дід. — Бо той гаспид, розумієш, так вперезав, що в голові і досі макітриться. Якби не Олешко, лежати б мені зараз не тут... Ще смикатимеш?
— Та ні вже... — тітка Миланка наклала на дідове плече якісь мазі і міцно перев'язала його шматком полотна.
— Все. Тиждень-другий полежите, а там і косити можна.
— Ой, дай тобі, Боже, здоров'ячка, Миланко, — подякував дід Овсій.— І що б я робив без тебе?
— Ну що ви таке кажете? — обурилася тітка Миланка. — Ми ж свої люди. Мо', ще чогось треба?
— Та вже незручно й просити... Ну, але як так, то чи не засмажила б ти мені гусака? Він там, у клуні висить. Дуже вже хочеться гусячих шкварок. А ти, Мирку, любиш шкварки?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сторожова застава» автора Рутківський В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Потвора“ на сторінці 1. Приємного читання.