TextBook Битва
Муровець ніби й не чув, що йому пропонував Рутеня. Руський велет опустив голову і про щось думав.
А половець уже сміливіше роз'їжджав перед руськими дружинниками. Йому здалося, ніби Муровець його побоюється.
— Дядьку, навіщо саме вам битися з ним? — блискав очима Попович. — Пустіть мене на нього!
— Не те кажеш, — зупинив його Муровець. — Не те.
А половець тим часом геть посміливішав.
— Іди сюди, не бійся, — під'юджував він Муровця. — Я тобі зроблю не дуже боляче. Чик — і гаплик!
Половецьке військо зареготало.
— Боягуз! Га-га-га!
— Пацюкова душа!
— Тікай, поки не пізно!
— Оце саме те, що мені треба, — нараз повеселішав Муровець. — Чуєш, Олешку, як ті злидні мене ображають!
— Що ж тут веселого? — не зрозумів Олешко.
— А те, що я зараз і справді візьму та й ніби ображуся. А ви ж дивіться, не ловіть гав!
Ілля Муровець високо підняв голову.
— Це ви мені кажете?! — загримів над болотом його дужий голос. — Це я злякався? Ану, де той підсвинок, що називав мене боягузом?
Затим Муровець смикнув повід і його важковаговик посунув уперед. Проте не в бік Рутені, що нетерпляче гарцював між військами, а в самісіньку гущу ворогів, звідкіля щойно долинали глузливі вигуки.
— Ану, виходь! — гримкотів Муровець, здійнявши свою ковану залізом довбню над головою. — Зараз подивимося, хто з нас боягуз! Ану, допустіть мене до того крикуна!
І таке шаленство чулося в голосі руського велета, така лють, що половці на мить сторопіли. Рутеня натягнув було повід, аби заступити Муровцеві шлях, проте Ілля гарикнув на нього таким голосом, що половецький кінь звівся дибки і позадкував.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сторожова застава» автора Рутківський В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Битва“ на сторінці 1. Приємного читання.