TextBook Змій під Римовим
Сонце повільно всідалося за воронівський ліс. Дід Овсій торкнувся до Вітькового плеча.
— Час повертатися, хлопче. Е-е, що це з тобою?
І тут Вітько не стримався. Все, досить! Нехай з ним роблять що завгодно. Нехай вважають ворогом чи Змієвим вивідником. Але критися йому вже несила.
— Я не Мирко, — сказав Вітько. — І ніякого Змія немає...
Дід Овсій слухав Вітька, наче мала дитина. Він навіть рота розкрив від здивування. Кілька разів стріпував сивою головою, мовби відганяв мару.
Проте ще ширше розкрив рота Олешко Попович. В ньому могла вільно поселитися шпакова сімейка. Олешко то схоплювався на ноги і збуджено походжав довкола, то знову всідався навпроти хлопця.
— Ти ж диви, — приголомшено примовляв він.— Та як же це...
— Замовкни, — осмикував його дід Овсій. — Дай же послухати!
І лише Муровець не виказував своїх почуттів. Він слухав Вітька з таким виглядом, ніби все це було йому давно відоме.
— Що ж ви мовчите, дядьку Ільку? — напосівся на велета Олешко, коли Вітько закінчив розповідь — Ви що — знали про це, га? Й мовчали?
— Справді, Ільку — підтримав Олешка дід Овсій. — Скажи щось: бачиш, що тут твориться?
— Та бачу, — відказав йому Ілля Муровець і звернувся до Вітька. — Ти сестрі... тітці Миланці розповів про себе?
Вітько кивнув головою.
— І Росанці теж, — сказав він.
— А вони що?
— Сказали, щоб я мовчав. Нехай усі думають, ніби я й справді їхній Мирко.
— Добре, — схвалив Муровець і підвівся.— Що ж, поїхали.
— Як? — здивувався Олешко. — Оце й усе, що ви хочете сказати?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сторожова застава» автора Рутківський В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Змій під Римовим“ на сторінці 1. Приємного читання.