Вітько відчув, як йому зашпори зайшли у п'яти: точнісінько так бубонів Велес, дідько болотяний. Хлопець хотів повернутися і дати драла, проте ноги немов приросли до землі.
А Бровко ще швидше заметляв хвостом, підхопив вузлика і за кілька стрибків опинився поруч з дідьком болотяним. Той узяв вузлика і вільною рукою погладив Бровка, що аж нетямився з радощів.
— Бу-у... — лагідно бубонів дідько.
Нараз позаду почулися кроки. Вітько озирнувся. До нього поспішав дід Овсій і його обличчя не віщувало нічого доброго.
— Ти що тут робиш? — різко запитав дід.
— Я... — Вітько не знав, що сказати. — Он там...
І він показав униз.
Але потвори вже не було. Лише кола розходилися по воді та Бровко усе ще метляв хвостом.
— Забудь,— крижаним голосом звелів дід Овсій. — Ти нічого не бачив. І нікому ні слова, чуєш?
Добриня
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Сторожова застава» автора Рутківський В.Г. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Потвора“ на сторінці 4. Приємного читання.