Розділ «Боброва хата»

Боброва хата

— Он як... — поволі мовив Жила і прищуленим оком, мовби цілився з лука, поглянув на Оверка. — А я ж тобі за Голтвою колись життя врятував.

— Тому й не забираю сьогодні твого. Проте хлопця віддай. Нам він більше потрібен. Той базікало казав, що Змій і його слухається.

— То ви хочете, аби Мирко привів Змія до вас? — здогадався Жила.

— Атож. А сам іди, куди хочеш. Або лишайся з нами...

Зненацька кінь Жили зробив велетенський стрибок у бік половців. Оверко ледве встиг ухилитися.

— Тікай, Мирку! — гукнув Жила, вихоплюючи меча. — До болота вті...

З кущів свиснула стріла і Жила затнувся на півслові.

Вітько пригнувся і рвонув по цілині. Знову свиснула стріла. Проте пощастило — вона лише зачепила кінське вухо.

— Зупинись! — гукнув Оверко. — Ми тобі ніякої шкоди не заподіємо!

Вітько пришпорив коня. Він шмагав його нагаєм і гарячково розмірковував, як бути далі. Завернути до Печеніга? Але що може вдіяти один дід супроти трьох половецьких вивідників? Чи чотирьох. Ні, добре мовив Жила — тільки до болота! І не просто до болота, а туди, де стоїть дерево з верхівкою, схожою на місяць-молодик...

І Вітько різко звернув до очеретів.

— Стій! — долинуло позаду. А за мить почувся розкотистий дріб копит. Вітько озирнувся — половецькі вивідники скочили на коней. І було їх уже п'ятеро.

Нараз Вітьків кінь закосував очима у бік одного з протічків. Вітько теж позирнув туди і в нього похололо в грудях — у човні навзнак лежав дід Печеніг. Його закривавлена голова звісилася за облавок.

Тупіт наближався.

— Спинися! — волав Оверко. — Однак не втечеш!

А ось і дерево з місяцем на верхівці. Вітько на ходу злетів з коня. Не втримавшись на ногах, кілька разів перекотився. Схопився на рівні і притьмом кинувся до човна. На щастя, той виявився на місці. Та ще й відв'язаний. У ньому навіть тичка була. Кілька хапливих поштовхів — і горошинський берег щез за очеретами.

— Несіть сюди човна! — гукнув Оверко. — Та швидше, йолопи! А двоє лишайтеся на березі. І глядіть мені!

А в Вітька, як на зло, ніс плоскодонки з розгону врізався в кущ рогози. Доки хлопець вибирався назад, від берега долетів гучний виляск. То переслідувачі кинули човна на воду.