Розділ шостий Таланти маленької панни

Важко підвелася, взяла за руку найменшого, підвела до Іди, мовчки вклала в доньчину правицю. Коли донька спробувала заперечити — зупинила поглядом. Рива дивилася на невеличке дійство з переможним виглядом, але раділа недовго: матір і їй вказала пальцем на сусідні двері.

— Ви без того забагато чуєте.

— А я мріяла вирости, — протягнула Рива.

— Невчасно. Дорослою будеш, коли я скажу. Не тут і не тепер.

Діти остаточно змирилися зі своїм вигнанням, залишили старших самих. З мовчазної згоди Кошовий повів далі.

— Навіть чоловік мого зросту може бути вищим за панну Божену. Той самий Віхура. Ось у чому проблема: прикмета підходить будь-кому, не конче велетню. Але били точно, різко, сильно. Спеціальні виміри, як каже пан комісар, доведуть: жертва була своєму вбивці десь по плече. Він показав на собі. Той, хто вбивав, вищий за мене. Отже, зріст — вищий за середній. Навряд вона заводила знайомства з чоловіками однакового зросту. Якщо ми шукаємо серед її ближнього, дуже обмеженого кола, маємо особливу прикмету. Додайте сюди фізичну силу.

— Та високий же.

— Не всякий здоровило нині сильний. Віхуру давно бачили? Отож.

Естер жестом привернула до себе увагу.

— Тут, здається, не так сила, як лють. Вона додає.

— Згоден.

— Ваша маленька панна когось не лише образила — дуже розгнівала. До глибини душі, пане Кошовий. Образила в кращих почуттях, принизила. Можливо, розчарувала.

— Це важливо, — погодився Клим. — Зайвий раз підказує: шукати слід поруч. З цим я й прийшов до вас, Шацький.

Йозеф стрепенувся.

— До мене? Поруч із... Дуже перепрошую, пане Кошовий, та ви отак, при моїй дружині... Не міг я бути поруч із тою особою!

Тепер не стрималася Естер — зареготала так щиро й дзвінко, як давно собі не дозволяла. Вона буквально вибухнула, і троє дітей дружно визирнули з сусідньої кімнати, аби глянути, з чого матері так весело. Дені не стримався, собі підтягнув. Посміхнувся й Кошовий, зрозумівши, в чому річ. Один Шацький крутив головою, втямивши — сміються з нього, та не дотумкавши, де причина.

— Не про те мова, — сказав Клим, коли раптові веселощі трошки вщухли й Естер загнала дітей назад. — Ви знаєте все й про всіх. Божена Микульська, схоже, була за життя особою не такою помітною, як відома вам Агнеля Радомська, донька нафтовика, проте напевне знана в інших колах.

— Я не належав до кіл молодих легковажних осіб, — Шацький вкотре ковзнув поглядом по Естер.

— Але ви назвали покійну легковажною. Хоч не знаєте особисто, нічого про неї не чули. Невже у Львові справді знайдеться людина, яка невідома вам?

Шацький пожвавився, поцмокав губами.