Розділ шістнадцятий Лікарська таємниця

— Що є? — Естер грізно повернулася всім корпусом. — Набридло сидіти й гратися? Сумно? Зникніть з очей, бикицер![42]

Трійця щезла. Клим не стримав посмішки.

— Все їм треба знати.

— Не для їхніх вух, — зазначила пані Шацька.

— То чим помогти, пане Кошовий? — повторив Йозеф.

— Рецепт. Його виписали вбивці. Отже, він хворіє. Більшість аптек зараз не працює. Треба знати, чим нездужає і куди може прийти по ліки.

— Його могли виписати не тепер.

— Але давні рецепти в кишенях не носять, — парирував Клим.

Шацький вдягнув окуляри.

Вкотре придивився до написаного.

— Тут шматки слів, пане Кошовий. Та наскільки я розумію... Зараз... — очі заплющились, губи заворушились. — Ось це — ...idum, — він підкреслив літери нігтем, — може означати, на мою думку, bromidum. Ще точніше — natrium bromidum.

— Бромід натрію.

— Саме так. Засіб не надто рідкісний, не містить складних компонентів, приймається в порошках. Його призначають нервовим людям та істерикам. Є ще одна функція, — Шацький скосував на Естер, лице порожевіло. — Іноді разом із коренем валеріани бром прописують... Перепрошую, моя фейгале:..

Естер підозріло зиркнула на чоловіка.

— Шацький, коли ти червонієш, готуєшся сказати якусь непристойність.

— У нас розмова на медичну тему! Все пристойно!

— Та говори вже!

Шацький видихнув, ніби збирався пірнати.

— Якщо хлоп не може дати собі раду з кобітою.

— Буває, — спокійно відповіла Естер. — Але не в тебе, чоловіче. Хай підтвердять це четверо наших дітей.