Розділ одинадцятий Блискавки

— Ця, як ти кажеш, особа — пряма чи непряма причина загибелі двох чоловіків за короткий час. Якщо бути зовсім точним, за вбивство одного з них інший потрапив за ґрати. Якби не потрапив — не тікав би. Якби не вирішив тікати — його б не вбили. Ось такий, Магдо, причинно-наслідковий зв’язок. А оскільки я проти своєї волі опинився в вирі цих подій і, до речі, так само міг загинути, мене це все також стосується. Погодься.

— Погоджуюсь.

Клим і Магда разом повернулися на голос.

— Я згоден, — повторив Роман Гірняк, пригладжуючи чорні вуса. — Вибачте, що отак, без церемоній, ввірвався в вашу приватність.

— Це не вперше, — стримано мовила Магда.

— Тим не менше, шановне панство, дозвольте потурбувати вас ще трохи.

— Не тут і не тепер.

Сама того не знаючи, Магда точно повторила інтонації Оксани Антонів.

— У такому разі мені доведеться постукатися до вас знову.

Клим кахикнув.

— Насправді я шукав вас, пане Гірняк. Ви, якщо не помиляюся, теж щось мали до мене. Нам завадили минулого разу. Тож маю нарешті нагоду…

— Давайте й проведу вас, — у своїй звичній манері перервав Гірняк. — Ви маєте дещо знати, пане Кошовий. Просто донесу певну інформацію, а ви вже самі робіть висновки.

— Але…

Магда взяла Клима під руку.

— Якщо я не заважатиму. Чи мені йти окремо від вас, аби не чути чоловічих розмов? Як ти скажеш, Климентію?

— У мене нема від тебе таємниць, — сказав Кошовий. — Та й ніколи не було. Хіба у Львові є щось таке, чого б не знала або не могла дізнатися Магда Богданович навіть тепер?

Це прозвучало двозначно, і він зрозумів: вона може сприйняти сказане як іронічний випад на свою адресу. Такого не любила й не часто прощала. Тут була та тонка межа, на якій Клим балансував усі два роки, що вони жили разом. Раніше, коли вони ще не були такими близькими, він часто дозволяв собі такі ігрища, ще й отримуючи певне задоволення від того, що роздраконив її та вивів гонорову пані з рівноваги. Але останнім часом свої звички переглянув, намагаючись не тиснути на слабкі місця жінки, яку — ніде правди діти! — встиг полюбити.

Зараз його спровокували блискавки.

Відповіді не було. Магда легенько стиснула його лікоть, і вони пішли по Личаківській у напрямку свого будинку. Гірняк пристроївся з протилежного боку, й Клим опинився між ними. Перехоплюючи ініціативу, почав першим:

— Хто спрямував вас до мене зі справою Ладного?