Розділ одинадцятий Блискавки

Чорт, а з нею треба уважніше.

— Пані Оксано, чи не могли б ми поговорити?

— Тут?

— Де хочете. Де вам зручно.

— Про що?

— Мені розповідав про вас Захар. Тобто… Встиг розказати дещо…

— Ні.

Клим відступив на крок, ще не готовий змиритися з різкою відсіччю.

— Чому — ні?

— Зараз не час і не місце говорити. Тим більше — обговорювати Захара. Перед тим я поховала іншу людину, теж дуже близьку мені. Двоє похорон за короткий час — занадто для однією людини, не задається вам?

У сказаному була своя вбивча логіка.

— Звісно, не тут і не тепер, — швидко виправився Кошовий. — Давайте пізніше. Кажіть, коли і де, призначайте час.

— Я не хочу зараз нікого бачити, — відрубала Оксана. — Тим більше — незнайомих чоловіків.

— Я назвався.

— Ми мало знайомі. До побачення.

Тугіше замотавши хустку, дівчина пішла геть, на ходу легенько відштовхнувши Клима плечем. Він зробив крок навздогін, та враз зупинився, остаточно зрозумівши безглуздість спроб розговорити панну Антонів саме зараз.

— Климентію, що відбувається?

Озирнувшись, він побачив біля цвинтарної брами Магду. Вираз її обличчя йому зовсім не сподобався.

— Вже нічого.

— А що мало відбутися? Хто ця особа? Ти її знаєш?