TextBook — Твоя обережність уже берегів не бачить, — посміхнулася вона. — Минули часи, Климентію, коли я могла кудись вийти проти ночі, розважитись чи ще щось.
— Попередити я повинен.
— Розумію. Хто б ще за мене подбав, — і тут же не стрималася: — Бачу, все вляглося. Не так уже трагічно.
— Ти про що?
— Сам знаєш. Польські наміри проголосити нову владу. Газети вже пишуть відкрито. Австрійський намісник ніби лиш чекає, коли складе повноваження.
— Мені здається, там домовляються ще. Не все так просто.
— Ти знаєш більше, Климентію. Завжди знаєш більше.
— Не тепер, Магдо, — збрехав, дивлячись їй в очі. — Я особа без певних занять, не маю жодного статусу. Так, займаюся якимись справами, наближеними до політики. Тільки вони вже збоку. Там мене не сприймають серйозно.
— Добре, — вона усміхнулася. — Мені це подобається. Хай тебе нікуди не втягують, розбивають лоби самі.
На тому небезпечна розмова скінчилася. Клим нарешті вирішив почитати, що ж підкинув Рафал Лінецький і чому полякові було так важливо донести до нього це саме тепер. Коли, на його переконання, все позаду й більшість питань вирішена. Кошовий повернувся до того швидше в силу звички доводити справи до кінця. Події останніх днів зробили неможливе: довели Климові, що іноді встановлення істини може не мати жодного значення й ні на що не впливати.
Акуратно розкрив цупкий конверт.
Витрусив кілька складених, списаних крупним почерком писаря-поляка аркушів. Вмостився за столом зручніше. Уважно прочитав, чим далі, тим більше не розуміючи, для чого йому все це знати.
Учасники невідомої йому польської мілітарної спільноти на таємному зібранні погодили підтримати свій національний комітет та долучитися до процесу відновлення держави. Загальні фрази, список присутніх, протокол голосування, підписи, дата...
Дочитавши до кінця, покрутив аркуші в руці.
Поклав на стіл, розклав перед собою рядком, немов там ховався нерозгаданий ще шифр.
Раптом сіпнулося віко — невідомо чому.
Притримавши його пальцем, вирішив довіритися знакові. Було щось, на що мав би звернути увагу й досі не розтелепав. Примружив очі.
Враз розкрив. Схопив останній аркуш, знову глянув на підписи й дати.
Усе зрозумів.
Така проста підказка, пся крев...
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Офіцер із Стрийського парку » автора Кокотюха А.А. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ чотирнадцятий Без жодного пострілу“ на сторінці 4. Приємного читання.