Розділ десятий Колеги, партнери, добрі приятелі

— Думаєте, думаєте, — він закивав, мов порцеляновий китайський бовван, потім легенько стукнув себе кулаком у груди. — А Томаш Новак, аби знали, досі переконаний, що службовцю кримінальної поліції треба мати високу освіту. Я вчився в університеті, вивчав давню міфологію. Навіть грецьку, щоб читати філософські трактати в оригіналі... Ну вас до дідька!

— Знову мене?

— Хай усе йде до чорта. Воно й без вас туди падає... Порядок руйнується. Коли нема порядку, ми не потрібні. Та й ви теж.

— І все ж таки я?

— Не особисто. Всі ви, адвокати, правники, зубаті знавці законів. Та хіба зараз є закони, які можна і треба відстоювати? Торжествує політика. Але... — він ще раз гикнув, цього разу не прикрившись, — якщо руйнацію можна назвати торжеством.

— Тоді б я уточнив — торжествує бездарна політика.

— Пане Кошовий, обдаровані не починають воєн! І вже точно їх не програють! Будь-яка політика в непевні часи є бездарною. Проте саме непевні часи її й породжують.

— Замкнене коло?

— Саме так, — пан Новак зробив черговий великий ковток.

— У такому разі лишаються люди, здатні розривати кола.

— Або — ходити по колу, — тут слідчий для чогось підморгнув йому, ніби пропонуючи змову, потім націлив на Клима палець. — З убивством у Стрийському парку ви теж закрутилися. Кружляєте. Не зайшли в глухий кут лиш тому, що коло, — палець намалював кружальце в повітрі, — їх, кутиків, не має.

— Лише друга доба пішла.

— Що з того? Бувало, такі злочини розкривалися вже до вечора.

— Але частіше вбивць шукають тижнями, місяцями — й не завжди знаходять.

— Теж правда. Особливо — про те, що їх шукають. Машина працює, розумієте? Величезна система. Пошук убивці, пане Кошовий — справа колективна. То у книжках генії-самітники зачиняються в кабінетах, курять люльки, грають на скрипках, комбінують, і дурна поліція має все готове. Ясно тепер, чому ніколи не знайдуть того, хто вбив офіцера-поляка?

— Ні, — він збрехав, відповідь знав.

— Машина зупинилася! — мовив пан Томаш так, ніби оголошував вирок. — Не знайдуть, бо не шукатимуть!

— Я шукаю.

— На довго вас стане? Ви робите нікому не потрібну вже справу.

— За останні дні багато разів чув таке саме від різних людей. Ви змовилися?