Розділ «7»

— Ви пропонуєте у себе в тилу залишити укріплену фортецю? — запитав Ян Сапіга.

— У цьому нічого страшного немає. Без Скопіна смоленці не мають шансу на успіх.

Тут підвівся Людвік Вайнер.

— Ваша величносте! З вашого дозволу я дозволю собі заперечити панові гетьману.

Всі з цікавістю подивилися на Вайнера. А той спокійно продовжував:

— Нехай вашій величності буде відомо, що в Німеччині є більш неприступні фортеці і, тим не менше, мені доводилося брати їх. Смоленська фортеця не може похвалитися ні розташуванням, ні стінами, ні оборонцями. Перебіжчики розповідають, що власне воїнів у фортеці не більше п’яти тисяч. Не розумію, чому пан гетьман так боїться штурму?

— Та тому, що нас зустрінуть не п’ять тисяч, а всі сорок! — запально відповів Жолкевський.

— Почекайте, ваша милосте! — зупинив його король і, звертаючись до Вайнера, запитав: — Ви впевнені, що зможете вже завтра взяти фортецю?

— Так, ваша величносте! Завтра захисники Смоленська приспустять перед вашою величністю свої стяги! — впевнено сказав Людвік Вайнер.

Король Сигізмунд лише розвів руками.

— Тоді нехай пан гетьман поки що відпочине! — сказав він. — Я гадаю, що дорога сюди стомила вас. Відпочиньте, а завтра ви нам будете потрібні. При здачі фортеці ваша присутність, пане гетьмане, обов’язкова.

Станіслав Жолкевський сприйняв сказані із сарказмом слова короля спокійно, тільки зрадницьки затремтіла нижня щелепа. Тим не менше гетьман нічим не виказав себе, лише схилив на знак згоди голову. Тут подав голос мальтійський кавалер Бартоломео Новодворський[21].

— Ваша величносте! Прошу вашого дозволу приєднатися до достойного пана воєводи, — мовив він.

— Що ж, якщо воєвода Пуцький не проти того, щоб розділити з кимось славу взяття фортеці, то нехай буде так! — згодився король і розпустив раду.

Уже надворі гетьмана Жолкевського настиг канцлер Лев Сапіга.

— Це безумство! — без вступу сказав Жолкевський. — Завтра німецька піхота поляже під стінами фортеці. Але знаєте, що мені більше шкода?

— Новодворського? — запитав Сапіга.

— І наших поб’ють також! — підтвердив гетьман.

— Кавалер Новодворський за своє життя ще нічим визначним не прославився, тому він вважає, що саме тут його щаслива зоря, — пояснив канцлер.

— І все ж, пане канцлере, хоч як би його величність не хотів завтра побачити схилені перед ним корогви — нам робота також знайдеться.