Розділ «5»

Станіслав Жолкевський підвівся.

— Що ж, пора їхати, — сказав він. — Я на вас покладаюся.

— Будьте певні, вашмость, до вашого повернення все буде зроблено.

Того ж дня з Краківської брами Жовкви виїхала запряжена цугом карета. Спереду і позаду карети їхали зо два десятки вершників — польний гетьман Станіслав Жолкевський покидав своє місто.

А вже надвечір наступного дня він в’їжджав у Люблін. Там, у королівському замку, його зустрів Лев Сапіга[13], великий канцлер Речі Посполитої.

— Із щасливим прибуттям! — усміхнувся він. — Його величність король не сподівався...

— Що я приїду? — усміхнувся Жолкевський.

— Приїдете так швидко.

— Його величність тут?

— Так, приїхав зранку. Його величність вже декілька разів справлявся про вас.

— Що ж, готовий постати перед королем хоч зараз.

— Цього від вас не вимагається, вашмость! — усміхнувся Сапіга. — Завтра після відправи його величність збирає всіх вельмож на нараду.

— Хто ще приїхав? — поцікавився Жолкевський.

— Староста Веліжський, воєвода Брацлавський (при цьому обличчя Жолкевського скривилося), конселян Перемишльський (у Жолкевського від подиву брови піднялися вгору), ви, я.

— Все-таки його величність остаточно вирішив піти на Москву?

— У принципі, так. Звичайно, його величність ще раз вислухає всі думки, у тому числі і вашу.

«Це, звичайно, так, але з усіх присутніх лише у мене своя, відмінна від короля, думка», — подумав Станіслав Жолкевський, але не сказав нічого.

Наступного дня, одразу після відправи, король Сигізмунд III Ваза зібрав запрошених у залі, де сорок років тому приймалася унія між Польщею й Литвою. Станіслав Жолкевський так і не зрозумів, чому для наради король вибрав саме це приміщення, адже в замку було чимало менших, не гірших кімнат. Напевне, рішення, що мали прийняти сьогодні, на думку короля, своєю важливістю були співмірні з рішеннями сорокарічної давнини.

Станіслав Жолкевський окинув поглядом присутніх. Гай-гай, за інших обставин він ніколи не сидів би з деякими панами в одній кімнаті. Ось праворуч красунчика короля сидить великий канцлер Лев Сапіга, напевне, єдина людина із присутніх, до якої Жолкевський не мав претензій. Уперше їм довелося зустрітися під час Лівонської війни, коли війська короля Баторія осаджали Псков. Тоді полк крилатих гусарів, сформований особисто Сапігою, діяв успішно під час облоги.

Ліворуч Сигізмунда, на своєму звичному місці під час подібних нарад, сидить воєвода Брацлавський Ян Потоцький[14] — давній супротивник Жолкевського. Гетьман, звичайно, віддавав належне військовим здібностям Потоцьких, але саме Ян і його брат Стефан старалися якнайдалі відсунути його від короля.