Розділ «24»

— Це добре! — відзначив Мстиславський. — Але кого ви залишите замість себе? Гадаю, ви самі знаєте, що порядок у Москві тримається саме завдяки волі і мудрості вашої милості.

— Дякую за щирі слова, але серед підданих його величності короля є багато здібних вельмож.

На це князь не відповів нічого. А Жолкевський продовжував:

— Насамперед нам з вами потрібно визначити, кого поставити на чолі Стрілецького приказу.

Станіслав Жолкевський знав, що говорив. У Московії посада начальника стрільців була така ж важлива, як у османів яничар-ага. Царі нікому, крім своїх наближених чи родичів, цю посаду не довіряли. Останнім, хто керував стрільцями, був брат царя Дмитро Шуйський, але про нього стрільці хотіли якнайскорше забути.

— Недавно ми говорили про це з боярами, і всі зійшлися на думці, щоб поставити на чолі стрільців Івана Салтикова, — обережно сказав Мстиславський.

Почувши таке, гетьман похитав головою.

— Чому він вас не влаштовує? — здивувався князь.

— Тут не те, — відповів Станіслав Жолкевський. — За інших обставин я запропонував би на посаду саме його. Боярин Салтиков зарекомендував себе вірним слугою його величності. Але лише позавчора я відправив його у Великий Новгород для оборони цієї землі від військ Понтуса, які не спішать покидати Московське царство.

— Тоді кого ви пропонуєте самі? — запитав Мстиславський.

— Як ви поставитесь щодо старости велзького?

Федір Мстиславський був особисто знайомий з Олександром Корвін-Гонсевським і загалом нічого проти нього не мав. Звичайно, московиту хотілося бачити на посаді начальника стрільців свою людину, але все ж він розумів, що саме поляк може втримати московську чернь у покорі у такий непевний час.

— Гадаю, дума не буде проти цього, — тільки і сказав він.

— Мені приємно це чути, — мовив Жолкевський і одразу ж перейшов до іншого питання: — Я маю намір забрати з собою до Смоленська колишнього царя і його братів. Мені хотілося б, щоби зі мною поїхали достойні московські мужі. Гадаю, що його королівська величність не зможе відмовити такому вагомому посольству у його проханні відпустити сюди свого сина.

— Звичайно, ви праві, ваша милість! — згодився князь. — Якщо ви не проти, завтра я повідомлю вам, хто саме відправиться з вами.

Назавтра князь Федір Мстиславський поклав перед гетьманом список. На першому місці Станіслав Жолкевський побачив митрополита Філарета. За ним ішли боярин Голіцин, архімандрит Євфиній, князь Мерецький, думний дяк Сукін, ігумени та дяки, серед яких гетьман запримітив вже знайомого Литовського.

На знак згоди зі списком гетьман Жолкевський лише кивнув головою. Делегація московитів до короля Сигізмунда III була досить представницька, тому його величність не почуватиме себе надто ображеним.

От тільки що буде, коли той же Філарет дізнається про істинну мету польського короля?