Розділ «22»

Такої тиші присутні не пам’ятали. Ще мить тому вони раділи із неймовірної перемоги над сильним супротивником, а тепер пан гетьман повідомляє, що вони... програли? Знаючи пана Жолкевського, ніхто навіть не засумнівався, що той не жартує.

— Нехай пан гетьман пояснить нам, — підвівся Микола Струсь.

Всі закивали головами і приготувалися слухати.

— Жителі Москви ще не закінчили цілувати хрест та Євангеліє, як від його королівської величності прибув пан Госевський (кивок у бік посланця) та боярин Федір Андронов, — говорив Жолкевський.

— І що пише його королівська величність? — поцікавився Олександр Зборовський.

— Мені наказано зайняти Москву іменем короля, а не королевича.

Гетьман устиг запримітити, як враз спохмурніли обличчя Струся, Зборовського і Порицького.

— І що це значить? — запитав Іван Данилович.

— А це значить, що його величність король не дає згоди на правління сина Владислава, — пояснив гетьман.

— Тоді кого його величність хоче бачити московським царем? Невже себе?

Жолкевський похитав головою:

— Не думаю, що його королівська величність так прагне поміняти Вавель[51] на московську ізбу. Тут ідеться не про царя на московському троні, а про приєднання Московського царства до Речі Посполитої.

— Божою ласкою Король Польський, Великий Князь Литовський, Руський, Пруський, Мазовецький, Жмудський, Інфлянтський, спадковий король шведів, готів і венедів, а також Цар Московський, — процитував новий імовірний титул Сигізмунда III Микола Струсь.

— Щось на кшталт цього, — мовив Жолкевський.

— А що тут поганого? — поцікавився королівський ротмістр Адам Волчкевич.

— Та те, що московити цього ніколи не приймуть! — замість гетьмана відповів Олександр Зборовський.

— Але ж вони згодилися на кандидатуру королевича!

— Ви читали договір? — запитав Жолкевський.

— Звичайно.

— Усі двадцять пунктів?