Розділ «14»

— Граф Делагарді розповідав присутнім, що свого часу, коли він був узятий в полон при Вольмарі[36], гетьман подарував йому рисячу шубу, а у нього тепер є для вас соболина, якою він вас і віддячить.

— Тобто граф має намір взяти мене в полон?

— Саме так, ваша милосте!

— Які плани князя?

— Князь Шуйський планує напасти на вашу милість сьогодні в обід.

— Чому саме в обід?

— До того часу повинні роздати гроші.

— Князь знає про нас?

— Знає. Він вважає, що вісім тисяч війська вашої милості не страшні йому.

Станіслав Жолкевський відпустив полонених з ротмістром і розпорядився скликати всіх командирів вище ротмістра. Для наради колону зупиняти не стали. Щоб не сповільнювати і без цього повільне просування війська, частина колони попереду гетьмана прискорила рух. Таким чином у колоні утворилося рухоме вільне місце, куди й заспішили командири. Коли зібралися всі, Жолкевський почав:

— Панове, змушений повідомити вам, що на відстані шести миль звідси нас чекає неприятель, основу якого складають наймані війська шведської корони. Шведи, німці та французи поставлені проти нашого лівого крила. Московити — у центрі і справа. Проти нас виставлені близько тридцяти тисяч війська, ще п’ять перебувають за шість миль звідси і до початку битви не встигнуть. Погано те, що ми не зможемо одночасно вдарити всією своєю силою. Колона надто розтягнулася. Та й обидва фальконети застрягли в багнюці. Пане Зборовський!

— Так, вашмость!

— Ваші гусари йдуть першими.

— Слухаюсь!

— Як тільки вийдете з лісу, одразу беріть управо і, згрупувавшись, негайно атакуєте ворога навпроти себе.

— Слухаюсь!

— Пане Струсь! Ви так само берете вліво. Вам належить розбити шведів.

— Зробимо! — з готовністю сказав Микола Струсь.

— Пане Порицький! Ви і ваші лісовчики маєте прикрити лівий фланг пана Струся. Там протікає невеличка річка... — Жолкевський запнувся.

— Вдовка, — прийшов на допомогу всезнаючий Неведоровський.