Перед Данилом подумки постала дружина, що ледве стримувала сльози, благословляючи його в дорогу. Уся бліда, а вилиці жаром горять, і очі палають. А потім згадав він, що і як шепоче, що і як кричить Анна у хвилини найбільшої близькості, яка може бути між чоловіком і жінкою. І як вміє сміятися вона потім, дзвінко, заливчасто, заразливо – усі білесенькі зуби видко. Наче в балії з нагрітою водою плещеться. Як подає ківш меду або квасу із напівжартівливим поклоном.
«Анно, серденько моє!»
«Що, соколе мій любий?»
Данило наче наяву почув два ці голоси – свій і Аннички.
– Посидь поки тут, – велів він тартарці, – а потім спускайся і йди. Векилю скажеш, що князь залишився задоволений.
– Але чому? – Сарна так широко розплющила вузькі очі, що вони зробилися зовсім круглими.
– У твої роки ляльками бавитися, – сказав Данило, – а не по чоловіках шастати. Сиди тут тихо, як цвіркун у підпіллі.
– Ц… цвір-кун?
– Не знаєш цвіркуна? А мишу? От як мишка сиди. Нема мені коли з тобою тут…
Усе єство князя Данила протестувало, коли він спускався на землю з тих пухових хмар, де залишив голу красуню. Зате душа його співала. І це було краще за будь-яку нагороду.
Данило переміг головного ворога, який є в кожної людини. Себе самого.
VIII Хто кого?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Данило Галицький» автора Орлик Тарас на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „VII Схід і захід“ на сторінці 8. Приємного читання.