Розділ «XIV Відповідь Данила»

Вони почали у вечірніх сутінках і закінчили пізно вночі, коли на землю зійшла буря, розкидала намети і укріплення тартар, як сміття. Куремса з більшою частиною свого війська втік, залишивши Вишгородського вмирати на палі. Коли нещасного знімали, він був іще живий, але, варто було покласти його на землю, віддав Богові душу, немов тільки й чекав цього моменту.

Його військова хитрість удалася. Тартарська кіннота атакувала пагорб занадто пізно, коли дружинники, непримітні в напівтемряві, узяли табір у півкільце. Вижила приблизно третя частина ополченців, і вранці, коли Данило об’їжджав поле бою, вони все ще ховали своїх мерців.

У Лучеську збиралися влаштувати йому урочисту зустріч, але він туди не поїхав, вирушивши просто в Галич. Марійона скакала поруч, напівмертва від утоми. Гроза відгриміла, відблискала. Попереду були нові грози, нові битви.