TextBook Феноген. Все благополучно.
Пузир. Слава богу!
Соня. Нi, тату, не все благополучно!
Пузир. А що ж тут сталось?
Соня (подає йому хлiб). Гляньте!
Пузир(розглядає). Хлiб!
Соня. I таким хлiбом, тату, у нас робочих годують!
Пузир. Скрiзь у хазяйнiв, по всiх iкономiях, дочко, однаковий - отакий, як бачиш!
Соня. Нехай другi годують, чим хотять! Це не може буть для нас зразком! Таким хлiбом грiх годувать людей, тату!
Пузир. Робочого чоловiка не можна, моя дитино, нагодувать инчим, бiлiщим хлiбом: вiн буде раз у раз голодний. Робочий чоловiк, мужик, не любить бiлого хлiба, бо вiн i не смашний, i не тревний. Оце самий настоящий хлiб для робочих! Питательнии, як кажуть лiкарi!
Соня. Та це не хлiб, тату, це кiрпич!*
Пузир. Бог зна що вигадуєш! Якого ж ще хлiба треба? (Хоче одламать - не ламається, хоче одкусить - не вкусе.)
Соня. Бачите: нi вламать, нi вкусить!
Пузир. Треба розмочить!
Соня. Тату, мiй лебедику, не дозволяйте людей годувать таким хлiбом. Недурно казали в гiмназiї, що у нас людей годують гiрше, нiж свиней; насмiхались, я плакала i запевняла, що то неправда, а тепер сама бачу, i вся моя душа тремтить! Тату, рiдний мiй, коли ви любите мене, шануєте себе, то велiть зараз, щоб людей краще харчували! А поки я буду знать i бачить, що у нас така неправда до людей, що вас скрiзь судять, проклинають, менi нiщо не буде мило, життя моє буде каторгою!!
Пузир. Ну, годi, годi! Заспокойся. Я звелю, щоб харчi були кращi. Iди проходись по садочку, заспокойся, заспокойся! Стара, йдiть удвох…
Соня i Марiя Iвановна пiшли в палiсадник i зникли в саду.
ЯВА VI
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хазяїн» автора Карпенко-Карий Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯВА V“ на сторінці 3. Приємного читання.