TextBook Феноген цiлує орден.
Получив награду за приют.
Марiя Iвановна i Соня. Поздоровляємо! Поздоровляємо! (Цiлують.)
Марiя Iвановна. А все ж таки я не розумiю: для чого ти бороду попортив?
Пузир. Нiколи ти не догадаєшся, все тобi треба в рот покласти. Орден на шию - розумiєш?
Марiя Iвановна. Розумiю i бачу, що на шиї…
Пузир. Тепер i ти бачиш, i всяке побачить, що на шиї орден; а як була довга борода, то закривала, i нiхто б не побачив! Для чого ж його носить, коли його не видко? Прийшлося пiдрiзать трохи бороду. Розумiєш?
Марiя Iвановна. Тепер розумiю: щоб видно було орден!
Пузир. Так. Ну, а як вам здається: личить менi орден?
Марiя Iвановна. Боже, як гарно: зовсiм другий чоловiк!
Феноген. Так наче iсправник!
Пузир. Ха-ха-ха! О, я й забув. (Показує пакунки.) Це тобi, доню, на плаття купив. Будучи оце в городi, зайшов iiо дiлу в магазин до Петра Тимофiевича… От де торговля так торговля: людей, людей - протиснутись не можiш… п'ять магазинiв, гуртовий склад - i скрiзь повно купця.
Марiя Iвановна. Щасливий Петька!
Пузир. Еге… I в магазинi зустрiвся я, знаєте, ненароком з начальницею гiмназiї, купувала своїй дочцi на плаття i причеiiилiїся, щоб i я тобi купив такого самого. Якесь дуже новомодне, каже, розхватають, а я, каже, хочу, щоб у Сонiчки було таке саме плаття! Вона тебе дуже любить. Найкраща, й найрозумнiша, каже, моя воспитаниця!
Марiя Iвановна. А як же не краща, коли по скiнченню дали золоту мендаль!
Пузир. Петрушка!
Входе хлопець. Вiзьми i вiднеси в кiмнату. Ми потiм роздивимось.
Х.юпець бере у Феногена покупку i пальто та п несе у хату.
Соня. Спасибi, тату! (Цiлує його.)
Пузир (гладить її по головi). Розумна головка!.. Ну, що ж тут нового?
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Хазяїн» автора Карпенко-Карий Іван на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ЯВА V“ на сторінці 2. Приємного читання.