Розділ «ЯВА I»

Соня, Фенoген, Марiя Iвановна i Пузир.

Соня (одчинивши обидвi половини дверей, стоїть на порозi. Пiсля паузи). Помалу, помалу…

Марiя Iвановна i Феноген ведуть Пузиря пiд руки i садовлять у крiсло, обложивши подушками.

Таточку, голубчику, краще б ви лежали. Лiкар говорив, що вам потрiбен спокiй, щоб вас нiщо анi крапельки не тривожило!

Пузир. Хазяйство, дочко, не можна лежать.

Соня. Здоров'я дорожче хазяйства.

Пузир. Менi легше.

Соня. То й добре, а як розтривожите себе дiлами, то знову буде гiрше.

Пузир. Поки не зроблю всiх розпорядкiв по хазяйству, то ще гiрше тривожусь… Я не довго… Побалакаю об важнiм дiлi i ляжу. Доню! Напиши Петру Петровичу, щоб приїхав. Вiн сердиться на мене, а ти напиши: при смертi, хоче помириться.

Соня. Я вже, тату, написала.

Пузир. Хiба ти думаєш, що я справдi помру?

Марiя Iвановна. Господь з тобою… Нiхто не думає. Що ж з нами, сиротами, станеться, а з хазяйством? Краще нехай я помру.

Пузир. Годi, стара! Я так спитав. Я й сам знаю, що не вмру. Рано ще, рано - хазяйство не пускає.

Соня. Я, тату, i сама нiчого такого не думала, а просто догадалась, що вам би хотiлось бачитись з Петром Петровичем, i написала.

Пузир. Iди сюди.

Соня пiдходить. Пузир гладить її по головi.

Розумна головка. Я не вмру, не бiйтеся - чого я буду умирать? Завтра або пiслязавтра поїду з Феногеном вiвцi куповать… Феноген! Поклич Маюфеса.

Феноген вийшов.

Капосна хвороба причалила мене до лiжка, а тепер кормiв нема, можна купить по сiмдесят п'ять копiйок… вiвцю… ох…