Розділ «З ЛИСТУВАННЯ»

Маю твої листи від 6 й 12/VI. Я про це тобі писав. Чи дістала ти телеграми про дозвіл на побачення? Я дві послав.

Зараз у мене Гаско. Він звільнився, працює в редакції газети Печорського пароплавства. їздить по Печорі. Завтра їде в Усу. З Уси дасть тобі телеграму од мене й од себе про побачення і кине цього листа, але я не певен, що цей лист тебе застане в Архангельську. Я тебе так чекаю… Але й боюсь, бо Печора обміліла сильно цього літа, і чи доїдеш ти благополучно. Коли б де не сіла… А як з Мурою? Так би мені хотілося її побачити, але ж важущий же шлях, перемучиться кріпко… А де ж її залишити? О господні Так мене, бідолагу, запроторили, що ні проїхати, ні пройти…

А жду я тебе, жду… Невже не приїдеш? Що ж я тоді робитиму…

В Усі обов'язково шукай в редакції пароплавської газети (В Пурп'ї) Гаска. Він допоможе тобі сісти на щось таке, що плаває до мене.

Коли ж ти будеш? Колиии?

Цілую тебе, мою голубку вірну. Безконечно хочу тебе обняти, поговорити, подивитись на тебе. Хай буде тобі легко! Муркетона цілую кріпко.

Всіх вітаю.

Цілую. Твій Пав[243]

31 серпня 193.6 р. 31 серпня 1936 року

Рудник ЕджыдКырта, Комиобласти.

Дорога моя Муреточко!

Я одержав од тебе листа. Спасибі, що не забуваєш, що згадуєш мене, що пишеш мені. Дуже я вдоволений, що вчишся ти гарно. Знаю, що нелегко тобі було після української школи — переходити на руську мову, та ти все ж перемогла, осилила, — а це значить, що й далі серйозніші речі ти так само перемагатимеш. Одного не забувай — не забувай рідної мови, читай українські книжки, пиши вправи поукраїнському, перекладай з руської мови на українську, — а мама хай продивляється, перевіряє, виправляє. Треба, Мурочко, бути добре грамотною людиною, а свою мову, культуру, історію знати досконало. Трудно, звичайно, живши в Архангельському та вчившись у руській школі, не відставати од українського, та проте треба працювати, не покладати рук, добиватися свого. Горе з книжками. А ти б нав'язала листування з Маком, з Ігорем — вони б тобі хай би присилали книжечки українські. Добре, Муреточко? Я говорю, звісно, не про підручники, а про художню літературу, про наукові книжки для школярів. Мама мені писала, що ти багато читаєш. Цілую тебе за це кріпко. Читай якомога більше. Читай уважно, запам'ятовуй прочитане, трудні, незрозумілі місця перечитуй по двічі, по тричі, щоб усе прочитане було тобі ясне й зрозуміле.

Ти, голубочко, не подумай, що я хочу, щоб ти тільки те й робила, що сиділа біля книжок та за книжками. Ні! Ти й гуляй, і веселись, ніколи не сумуй, не журись, будь бадьора, весела, знайомся з спортом, полюби його, — щоб бути фізично добре розвиненою й здоровою. Журитися нема чого, — хай наші вороги журяться! — весело й бадьоро дивись на світ, гартуйся, щоб у життя прийти озброєною морально, науково і фізично кріпкою.

Я з нетерпінням чекаю на маму. Завтра 1 вересня. Вона має, помоєму, завтра виїхати до мене. Як би мені хотілося, щоб і тебе побачити, — та так я далеко від вас живу, така тяжка до мене путь, що не можна про це тепер і думати. Ти не сумуй! Ми ще побачимось, я ще житиму з Вами вкупі, і я буду радуватись, дивлячись на тебе.

От іще за Вячком я сумую. Не пише він мені. Що значить — не знаю. А ти йому пишеш? Ти напиши йому, скажи, щоб не забував мене і щоб тобі так само писав, як він там живе, як учиться.

Без мами ти, мабуть, дістанеш цього листа. Я так навмисне й пишу, щоб він тебе трохи розважив, як ти будеш сама. Бережи себе. Будь розумненькою. І пиши мені частіше. Напиши зразу, як одержиш цього листа.

Цілую тебе кріпко, пам'ятаю тебе, завжди думаю про тебе і люблю тебе кріпко.

Твій дядя Павлуша

ІЗ листопада 1936 р. із. хі.36 р.

Дорога ти моя й хороша! Славна ти моя дівчинко!