Розділ «ПЕРШИЙ ШАР ПАМ’ЯТІ»

Оповідання

— А що вам потрібно? — запитав Гогі.

Він був нижчий від мене на голову, але крокував широко, прагнучи потрапити зі мною в ногу.

— Телефон.

— Пошта зачинена, а телефон є у Левана. Ось його будинок.

— Ми їх не розбудимо?

— Усі вже встали.

Георгій обігнав мене. Коли я увійшов до кімнати, господар будинку, в піджаку поверх майки, коротко привітався зі мною, показав на телефон і відразу вийшов з кімнати. Георгій узяв у мене мотузок, хурджин і теж вийшов, сказавши: «Через вісім набирайте».

Я подзвонив в інститут. Вниз, у довідкове. Там не відповідали. Я зовсім забув, що ще немає сьомої, а місто прокидається куди пізніше, ніж Мокві. Я подзвонив нагору, в ординаторську. Навряд чи наші пішли, тим більше після мого таємничого зникнення.

Трубку підняли відразу. Це була Нателла. Я запитав басом: «Який стан хворого Бесо Гурамішвілі?»

— А хто говорить? — запитала Нателла.

— Його дядько.

Я боявся, що, якщо вона мене впізнає, почнуться розпитування.

— Бесо трохи краще, але він ще без свідомості. Це не ти, Гіві?

Нателла була не упевнена. Вона запитала, немов вибачалася. Мені стало шкода її.

— Так, це я. Але мені зараз ніколи. Я потім подзвоню.

Я відразу повісив слухавку.

Георгій з Леваном чекали мене.

— Він піде з нами, — сказав Георгій.

Ми поспішили до гір. Скрутили з дороги і почали підніматися стежкою. Мої супутники йшли швидко. Сонце почало пригрівати. Я відчував, як калатає у мене серце. Витримаю якось, нічого зі мною не трапиться. Це від малорухливого життя. Треба вранці робити гімнастику.

«…Я підвівся і змусив себе спертися на лікті. Там, звідки я щойно звалився, горіла вечірня зірка. Вона уміщалася точно в центрі отвору, і, хоча я знав, що навряд чи тепер дістануся до нього, зірка була чимось надійним, що належало до світлого і сухого верхнього світу. Я сів. Було важко дихати. Ні, не важко, неможливо дихати. Треба було лягти і заснути. Скільки годин я пробирався сюди? Десять, сто? Напевно, я на кілька хвилин знепритомнів, тому що, коли я знову розплющив очі, зірка змістилася до краю отвору. Я стягнув з себе куртку. Вона мені тільки заважала. Зараз я перепочину і почну все знову…»

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Оповідання» автора Баличов Кір на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „ПЕРШИЙ ШАР ПАМ’ЯТІ“ на сторінці 19. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи