Розділ «ПЕРШИЙ ШАР ПАМ’ЯТІ»

— Я завжди казав Резо, що не можна брати жінок під землю.

— А решта відбулися легко. І тоді всі перебралися в сусідній зал, а Теймур послав Бесо і ще одного чоловіка шукати шлях нагору. Їм дали ліхтар, і вони пішли.

— У якому напрямі?

Я спробував пригадати. Я уявив собі цей хід, що звужується до розмірів кролячої нори, коли доводиться утискувати в породу і не знаєш, чи розшириться він коли-небудь або ж доведеться повзти назад.

— Він йшов на схід.

— І далеко вони пройшли?

— Ні. Вони повернулися за аквалангом. Це…

— Я знаю, що таке акваланг.

— Хід розширився. Там був ще один зал, але вихід з нього був під водою.

— І далі Бесо пішов сам?

— Так. У них залишався один акваланг, притому вони все одно не могли протягнути доктора і ту жінку. А Бесо скелелаз. І він худий. І всі сподівалися на нього.

— А що сказав Резо, коли вони прощалися?

— Резо сказав, щоб він обов’язково знайшов вас і віддав пакет з бальзамом, коли вийде. Він пояснив, як знайти ваш будинок.

— Чому ти сказав мені, що тебе звуть Гіві і ти працюєш в лікарні? Адже ти там був? І ти вийшов нагору?

— Я присягаюся вам, що сказав правду. Бесо лежить у лікарні.

— Ти здаєшся мені хорошою людиною, але ти весь час чомусь звертаєшся до брехні. Якщо ти Бесо, то чому ти поїхав сюди, а не привів людей до того місця і не показав їм шлях? Якщо ти Гіві, то як же Бесо пригадав, що було під землею, і не сказав, де він вийшов нагору?

— Він погано почуває себе. Він забув.

Старий зітхнув. Він втомився зі мною боротися.

— Якщо пройти від села вгору по ущелині три кілометри, — сказав він, — там є шпара в землі. Я сам туди не спускався. Але я гадаю, що, якщо йти, як ти сказав, можна наблизитися до людей. Скажи, скільки Бесо йшов?

— Його знайшли на дорозі пізно увечері. Годині о десятій.