Розділ «ХV. Газова війна»

Спроба Президента України умовити російську сторону відтермінувати прийняття рішення хоча б до 10 січня 2006 року була категорично відхилена. Голова правління ВАТ “Газпром” Олексій Міллер 30 січня 2005 року зробив публічну заяву, яка теж транслювалася телебаченням і друкувалася у пресі: “У випадку, якщо в години, що залишились до початку Нового року, Україна не підпише контракт на закупівлю газу, то першого січня в десять годин ранку за московським часом будуть повністю припинені поставки газу споживачам України з території Російської Федерації. Дії будуть чіткими і рішучими”.

Безумовно, такі зухвалі та явно недружні дії свідчили не лише про шантаж, а про початок газової війни проти України; зброєю у досягненні цілей виступав природний газ. Реалізація планів Росії напередодні наступу сильного похолодання загрожували непередбачуваними наслідками для економіки України та її населення.

З метою посилення тиску на Україну Росія вдалася до небачених досі способів. З 10 години ранку 1 січня було зменшено тиск у газопроводі, що веде в Україну. Фактично Росія використала газ як зброю. Над Україною нависла серйозна загроза, особливо з огляду на очікувані сильні морози.

Газовий шантаж Росії дивним чином співпав із початком виборчої кампанії в Україні. Тому у ЗМІ стали циркулювати підозри, що Москва намагається спровокувати в Україні соціально-економічну кризу, викликати незадоволення новою владою і підіграти явно проросійським силам, які відверто заявляли про необхідність передачі Росії української газотранспортної системи.

З цього приводу наведу опубліковані слова директора Інституту політичних досліджень Росії Сергія Маркова: “Нам нужно от Украины не столько миллиарды долларов за газ, сколько союзническое правительство в Украине… Россия должна помочь своим союзникам прийти к власти. Выгода для России от этого будет огромная”. [50]

Російський газовий шантаж України обурив не лише українців – він схвилював увесь світ.

3.Угода з Росією

4 січня 2006 року “Нафтогаз України та “Газпром” Росії підписали угоду про врегулювання відносин у газовій афері.

Драматичні переговори з Росією завершилися в цілому для України успішно – на 5 років вона отримала стабільну ціну на газ у розмірі 95 доларів за 1 тисячу кубометрів. І це тоді, коли найоптимістичні прогнози говорили про те, що ціна не буде нижчою 120 доларів. При цьому Україна зберегла і газотранспортну систему, і підземні газосховища. Президент і уряд проявили політичну волю та захистили національні інтереси держави. Україна гідно вийшла із цієї непростої ситуації, особливо якщо зважати на різке похолодання. У зв’язку з цим варто процитувати слова екс-секретаря Ради національної безпеки і оборони України Петра Порошенка про те, що коли б не була підписана угода з Росією від 4 січня 2006 року, то “Україна мала би 100-200 “Алчевськів”, на тлі чого результати виборів були б зовсім іншими”.

Вирішення газової проблеми показало, що Україна вміє відстоювати свої національні інтереси. Уряд не збільшив ціни на газ для населення, а для промисловості ціни на газ є найдешевшими в Європі (окрім Білорусії). При цьому Україна зберегла газотранспортну систему – вона залишається власністю нашої держави і “про її передачу іншим країнам чи групі країн не може бути й мови”, – заявив 23 січня 2006 року Президент України В.Ющенко у телевізійному зверненні до народу.

4.Позиція “Нашої України”

“Наша Україна” в цілому позитивно оцінила домовленості щодо умов постачання російського газу в Україну. Основне позитивне досягнення – ціна газу у розмірі 95 доларів за 1 тисячу кубометрів.

Багато експертів називали підписані угоди безумовним успіхом уряду і Президента, що мало різко підвищити рейтинг “Нашої України” перед виборами.

5. Позиція Ю.Тимошенко

Такий розвиток подій явно не влаштовував БЮТ. Позицію з газового питання Ю.Тимошенко чітко виклала 14 січня 2006 року у виступі в прямому ефірі ТРК “Київ”. Вона зводилася до того, що Україні не потрібно було підписувати жодних нових угод з Росією, а просто відбирати з труби російський газ за ціною 50 доларів за 1 тисячу кубометрів аж до 1 січня 2010 року. А Росія, мовляв, хай подає в Стокгольмський арбітражний суд, де вона, як вважає Ю.Тимошенко, “гарантовано б програла”. Тому підписання нової угоди Ю.Тимошенко назвала зрадою національних інтересів України. Аналогічну позицію зайняли її сподвижники по БЮТ і цілком безпідставно стали клеїти ярлики “зрадників” до українського прем’єра Ю.Єханурова та міністра І.Плачкова.

Після 4 січня 2006 року слова “зрада” і “зрадники” стали основною зброєю БЮТ у боротьбі з “Нашою Україною”. Газова проблема ще й стала приводом для нападок на уряд Ю.Єханурова. Це співпало у часі з висновками парламентської комісії і судовими ухвалами, про визнання звинувачень у причетності до корупційних діянь вищих посадових осіб держави – секретаря РНБО України Петра Порошенка, першого помічника Президента України О.Третьякова і голови парламентської фракції “Наша Україна” Миколи Мартиненка – такими, що не відповідають дійсності. Саме тому на озброєння бютівці взяли нове гасло – так звану “зраду”.

У щирість слів Ю.Тимошенко важко вірити ще й з таких підстав. Юлія Володимирівна називає зрадою угоду про постачання в Україну газу за ціною 95 доларів США. Щодо цього Прем’єр-міністр Ю.Єхануров зазначив, що коли в 1997 році газ для української промисловості постачала корпорація Єдині енергетичні системи України, очолювана Ю.Тимошенко, то газ для промисловості вже тоді коштував 95 доларів за тисячу кубометрів. “Хай у мене кинуть каменем, якщо десь був газ дешевше 95 доларів для промислових підприємств у 97 році,” – заявив Ю.Єхануров. [51]

З приводу звинувачень у так званій зраді наведу слова відомого російського політолога Станіслава Белковського: “Розуміється, що і Юлія Тимошенко і Віктор Янукович (і навіть Володимир Литвин з Петром Симоненком) дають собі повний звіт у тому, що жодною “зрадою Батьківщини” навіть не пахне. Бо ще наприкінці грудня 2005-го найбільш оптимістичні українські газовики вважали, що коли вдасться домовитися з Росією про ціну в коридорі 100-110 доларів за тисячу кубометрів – це буде великий успіх. Песимісти з сумними жовто-блакитними очима схилялись до того, що розхвильоване конфліктом серце заспокоїться на 120-125 доларах. Ну, а таємні сили “Газпрому” і зовсім обнадіювали витоками інформації про 145 доларів. На цьому фоні 95 доларів – краще із неможливого”. [52]

6. Маску скинуто

10 січня 2006 року Верховна Рада України розглянула питання про забезпечення населення природнім газом та обставини підписання “Нафтогазом” України та “Газпромом” Росії угоди про постачання і транзит газу. З різкою критикою дій уряду виступили представники Партії регіонів, Народної партії В.Литвина, БЮТ. За підсумками розгляду питання на голосування був поставлений проект постанови Верховної Ради України, підготовлений фракцією БЮТ, який передбачав висловлення недовіри та відставки уряду. Голосування дало позитивний результат – 250 депутатів висловилися “за”. Крім фракції БЮТ та її сателіта “Єдиної України” Б.Губського, за відставку уряду голосували фракції Регіонів, Народної партії, комуністи та об’єднані есдеки.