Розділ «ЧАСТИНА ПЕРША»

Побiжать, оступлять кругом. То це ззаду хто-небудь i скубне Чiпку за чорне волосся. Окрутнеться Чiпка, насупить брови, скривиться, тiльки очима свiтить... Злi Чiпчинi очi, та недобрi й дiти, що довели до того. Понуро й гостро дивиться на них Чiпка. А тi – за боки беруться зо смiху...

– Чiпко, де ти взявся? – смикнувши Чiпку за полу, питає хто з хлопцiв. Мовчить Чiпка, – сопе.

– Ти з яйця вилупився?! – знову, другий...

Усi зареготались. Чiпка похнюпить голову, потупить в землю очi, копирсає нiгтем пiд нiгтем.

– Нi!.. мене бабуся на вгородi пiймала... в бур’янi, – одмовляє понуро та все копирсає пiд нiгтем...

Регiт – аж вигiн розлягається...

– Так ти, Чiпко, з бур’яну взявсь?..

– Нi...

– А де ж твiй батько, коли ти не з бур’яну?

– Не знаю...

– То-то й є... ти байстрюк!..

– Брешеш!.. – зиркнув, як той вовк, Чiпка.

– А хто ж ти?

– Я... Чiпка.

– Ти – Чепiга, а не Чiпка! – крикне хто з середини – i вскубне Чiпку...

– Чого ти скубешся? – з плачем вимовля Чiпка. – Постой, я бабусi скажу, – вона тобi дасть!

– Боюсь я твоєї бабусi, – куди ж пак! – одказує хлопець, та й знову вскубне.

За ним другий, третiй. Повертається Чiпка на всi боки в крузi, як ведмiдь на цепу, а хлопцi регочуться та за чуприну смичуть – аж поки не розплачеться Чiпка. Тодi вiзьмуть та й проженуть його геть.

Iде Чiпка додому, – iде та й плаче.

– Чого ти, Чiпко, плачеш? – стрiва Оришка. Чiпка жалiється, плаче... Бере його Оришка за руку, поведе в хату, почне умовляти.