Специфіка мистецького сприймання школярів потребує особливого керування. Важливо, щоб учень не залишався байдужим учасником мистецького виховання, стороннім спостерігачем краси художнього твору. В основі індивідуального підходу має лежати принцип, сутність якого – навчання в ім'я розвитку особистості школяра; зміцнення гуманних, моральних відносин до людей, природи, праці, навколишнього світу; дбайлива увага до внутрішнього світу дитини, його інтересам і потребам, збагачення його щиросердечного і духовного потенціалу. "Натаскування" дітей лишає їх права на всебічний розвиток, зацікавленості мистецтвом, критично- оцінного ставлення учнів до мистецтва, вільного його виявлення, формування Я-концепції в художніх діях. Втрачається спроба учнів до виявлення власної художньої позиції, самореалізації особистості, розкриття всіх закладених у ній природних задатків, творчості.
Необхідною складовою гуманістичної парадигми в мистецькому навчальному процесі має бути забезпечення креативного підходу, що є основою самоактуалізації та творчої самореалізації особистості. Креативність має забезпечити спроможність реалізувати свій творчий потенціал за власною ініціативою і вибором відповідних засобів. Наприклад, при розгляді будь-якого музичного твору, вона виступає передумовою до будь-якої творчої діяльності, змотивованої індивідуумом до самовираження і самоствердження, а отже, формує ті якості, які притаманні цілісній, творчій особистості (емоційна активність, прагнення до творчої самореалізації, фантазія, уява, образне і асоціативне мислення, його гнучкість та дивергентність, відповідні творчі нахили та здібності). Пригніченість, боязкість, страх покарання, особливо на мистецьких заняттях в школі, може призвести до втрати створення емоційного стимулювання навчального середовища, розвитку у дітей саморегуляції і свободи, закорінених у почуттях, й усвідомлення особистої відповідальності, емоційної співдружності. Створення атмосфери свободи учіння, ситуації активного спілкування і природного самовираження, взаєморозуміння, саморозвитку особистості, радості спільної праці спрямовані на успішне мистецьке навчання учнів. Отже, діти поступово мають стати більш людяними, товариськими, доброзичливими, а урок мистецтва не тільки однією із форм організації навчальної діяльності, а й важливим засобом формування особистості.
Втілення гуманістичної основи мистецького навчання має передбачити також забезпечення школярам в мистецтві права на вільний вибір напрямів мистецької освіти, засобів художнього навчання, його організації. Надзвичайно важливо, аби створена система ситуацій зачіпала струни душі кожного учня, який увійшов у світ вільного учіння, впливала на його емоційний стан. Тільки тоді він зможе свідомо керувати власною мистецькою діяльністю, прагнутиме постійно згадувати суб'єктивний мистецько-естетичний досвід. З позиції гуманізму кінцева мета виховання – кожен вихованець повноважний суб'єкт, орієнтація на особистість і створення умов для її самореалізації.
Підтримка, успіх у мистецькій діяльності може розглядатись як мотив, стимул до саморозвитку, самовдосконалення. Гуманістична парадигма мистецької освіти дає широкий простір для реалізації позиції дитини у процесі навчання й виховання.
У контексті гуманістичної мистецької освіти принципово іншою бачиться і позиція учителя, який має бути соратником і супутником дитини на шляху пізнання. Учитель має бути провідною фігурою успішної педагогічної взаємодії з вихованцями, спиратись на їхні особистісні якості.
Отже, для реалізації завдань гуманістичної мистецької освіти педагогічним працівникам необхідно перш за все:
• сприяти зацікавленому ставленню кожного учня до роботи на уроках мистецтва, опікуватись створенням позитивного емоційного забарвлення навчання;
• зорієнтувати мистецьке навчання на особистість кожного учня, активізувати різні види пізнавальної, оцінної, творчої діяльності, спонукати дітей до мистецького самовираження.
• урізноманітнювати форми та методи організації навчальної діяльності з метою уникнення втоми учнів на уроці;
• стимулювати учнів до вільного висловлювання щодо мистецьких явищ, без страху за помилкову відповідь.
Щоб педагог почав працювати в гуманістичній парадигмі, йому необхідно не лише розуміти принципи, а й оволодіти ними, незвичними інтелектуальними операціями, які підіймуть його громадянську свідомість на більш високий науковий рівень. Дати знання, які допоможуть учителю самому розвинути необхідне йому мислення, використовуючи традиційну систему передачі чи заучування, неможливо.
Знання мають пройти шлях критичного осмислення, переосмислення, прийняття чи відтворення, розуміння їх змісту і лише тоді стануть керівництвом для осмислення педагогічних дій. У нинішніх умовах пріоритетним для педагогічного працівника має стати саморегуляція своїх можливостей, новий гуманістичний спосіб пізнання. Тому педагогу необхідно бути обізнаним з новими цінностями мистецької освіти як засобами педагогічної підтримки самопобудови особистості, володіти необхідними інноваційними технологіями взаємодії та професійного впливу на вихованця.
Вимогливість і принципова позиція педагога щодо змістовності, систематичності, послідовності занять не має пригноблювати учнів, стримувати їхнє прагнення до самостійного прочитання художніх творів, до власних творчих знахідок. Гуманістична парадигма навчання має орієнтувати на педагогічну підтримку будь-яких спроб учня до творчого самовиявлення. Найважливішим завданням учителя має стати не тільки створення умов, а і заохочення, стимулювання, активізація самого найменшого бажання учнів до самостійного пошуку і в галузі сприймання мистецтва, і в процесі продуктивної творчості.
Необхідність конструктивних змін у професійній підготовці майбутніх учителів щодо викладання мистецтва в школі має бути зумовлено усвідомленням ними призначення мистецького виховання, розумінням мистецького самовираження, вивченням особливостей мистецького самовираження школярів і можливостями вдосконалення цього процесу.
Без розуміння сутності мистецького самовираження, без його досвіду та вивчення особливостей вдосконалення цього досвіду неможливо розкрити й специфіку становлення індивідуальної мистецької культури майбутнього фахівця в процесі його професійної підготовки. А таке розуміння має з'явитися за умови перебудови змісту й завдань фахової підготовки майбутніх учителів мистецтва в школі.
Оскільки розвиток дитини є умовою і результатом освітнього процесу, усі дії учителів необхідно звіряти з головним показником: якою мірою вони сприяють розвитку індивідуальності, культивування особистості. Показником роботи педагога має стати ефективність процесу відповідальності за людину, її духовне становлення. Сутність гуманістичної парадигми у мистецькому педагогічному процесі полягає у зміні ставлення учителя до дитини, коли індивідуальний підхід до учня з врахуванням її інтересів як особистості набуває пріоритетного значення.
Педагоги мають не тільки навчити дитину виконувати певні дії, а головне, зацікавити її мистецтвом, розвинути творчі здібності, уникнути бездушного практицизму, зрушення пріоритетів з матеріальних цінностей до духовних. Педагоги мають орієнтуватися не тільки на підготовку учня до майбутнього життя, а на забезпечення повноцінного проживання кожного вікового етапу у відповідності до психічних особливостей особистості, що розвивається. Допомагаючи учню, учитель має його підтримати, але не принизити його людської гідності.
Учитель, що саме так трактує сутність мистецтва і вміє донести його до учнів, стоїть на засадах гуманістичного підходу до їх художнього розвитку.
Емоційно-естетичний контакт має передбачити спільну творчу роботу учителя і учня. Проблему творчої взаємодії між учнем і учителем можна розв'язати, апелюючи до вивчення впливу неусвідомлених компонентів психіки.
Головним педагогічним засобом в навчально-виховному процесі має стати активізація вільного судження учнів щодо мистецьких явищ на противагу переважанню оцінювальним підходам учителя, що приводять до звикання учнів не думати, не оцінювати, а просто переказувати ці оцінки, привласнювати думки учителя як єдино правильні. Учитель має не в командній, а переконливій формі спрямувати щире висловлювання думки, дії дитини щодо художніх цінностей творів, тому що приховування власної думки руйнує принципи гуманістичної педагогіки, запобігає творчому самовираженню в художній особистості.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Втілення гуманістичної парадигми – фундамент удосконалення мистецької освіти“ на сторінці 2. Приємного читання.
