На доцільності виокремлення у самостійну в вузькопрофільну педагогічну галузь театральної педагогіки наголошують також І. Зязюн і В. Абрамян, які зазначають, що, досліджуючи специфіку театру через сценічну дію, через фізичну і психічну змістовність акторської творчості, дуже близької до педагогічної, педагогічна наука зможе визначитись стосовно основоположних питань педагогіки як мистецтва.
Ґрунтуючись на основі цих ідей, ми вважаємо за доцільне застосування педагогіки театру й театральної педагогіки у процесі розвитку творчої індивідуальності студентів, оскільки вони стосуються не лише акторської творчості, але й є, за висловом І. Зязюна, наукою про те, "як, спираючись на об'єктивні закони, вирощувати, розвивати, збагачувати різноманітні здібності, і не лише сценічні ". Вони є вагомим засобом підвищення "коефіцієнту корисної дії" всякого обдарування.
Застосування театрального мистецтва й театральної педагогіки в процесі розвитку творчої індивідуальності майбутніх педагогів дозволяє:
• збагатити і зміцнити їхні емоційні ресурси, комунікативні й творчі можливості;
• розвинути їхній педагогічний артистизм, внутрішню й зовнішню педагогічну техніку, зокрема, такі специфічні педагогічні творчі якості, як зовнішня виразність, переконливість, сценічність, динамізм особистості, магнетизм погляду, вміння тримати паузу, набувати м'язової свободи й м'язової радості, емоційна заразливість, здатність до педагогічної імпровізації, перевтілення, швидка реакція, кмітливість, розподілення уваги, володіння голосом, мімікою, емпатія, педагогічна рефлексія тощо;
• виховати здатність до адекватного реагування на виникнення несприятливих педагогічних ситуацій, спроможність адаптуватися до оточення та умов, а також перетворювати його, відповідно до мети професійно-педагогічної діяльності;
• сформувати вольові якості, здатність до саморегуляції, мобілізації життєвого досвіду в потрібний момент;
• розвинути творчу активність та пізнавальний інтерес;
• збагатити поведінковий репертуар досвідом, запозиченим з драматичних творів тощо.
Здійснюючи свою експериментальну роботу в річищі ідей К. Станіславського, ми обираємо за основу його театрально – педагогічну систему, побудовану на основі розгляду органічної природи театральної творчості крізь природу актора як людини- творця, здатної до свідомого оволодіння підсвідомим довільним процесом творчості, вияву свого таланту й творчої індивідуальності у педагогічній діяльності. Екстраполюючи у педагогічну площину слова відомого українського театрального педагога В. Василька, ми обстоюємо думку, що кожний учень і студент є, як і актор, творчою індивідуальністю, педагогові лише потрібно зуміти "підібрати ключик" до нього, пам'ятаючи при цьому, що талант не завжди виявляється відразу, він може довго "мовчати", і лише при правильно побудованих взаєминах педагога (як і режисера) й студента-учня (як і актора) може "заговорити”. Отже, педагогові, як режисеру педагогічної дії, повинна бути притаманною варіативність тактик, гнучкість у виборі засобів впливу на особистість учня чи студента, сміливість і винахідливість у спілкуванні з колективом, індивідуальний підхід.
Елементи театральної педагогіки у формуванні педагогічної майстерності
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка мистецтва» автора Турчин Т.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 6. ТЕАТР ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ТВОРЧОЇ ІНДИВІДУАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ МИСТЕЦЬКИХ ДИСЦИПЛІН“ на сторінці 3. Приємного читання.
